Новина із категорії: Володимир Чос, RSS

Роздрукувати        Друкована версія
Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала високоцентралізовану систему охорони здоров’я (так звану модель Семашка), яку не вдалося підтримувати на належному рівні внаслідок різкого переходу до ринкової економіки, економічного спаду та через відсутність реформ у цій сфері. Це призвело до глибокої кризи галузі. Слід зазначити, що саме ця система найбільш придатна для надання медичної допомоги в умовах військових дій. Єдине, чого вона потребує, – належного фінансування. А от із цим якраз і не склалося. Як за таких непростих умов виживати медицині, кілька запитань до головного лікаря Городищенського районного територіального медичного об'єднання, Заслуженого лікаря України Василя Кравченка.

– Яка головна проблема сьогоднішньої медицини?
– Ми всі розуміємо, що головною проблемою є фінансування, тобто його обмеженість, а звідси і процеси оптимізації тощо. Тому протягом минулих років влада в Україні робила окремі спроби запровадити зміни у сфері охорони здоров'я. Було здійснено, зокрема, низку спроб посилення ролі первинної ланки медичної допомоги, останню реалізовували в 2011-2013 роках як пілотний проект у трьох областях та м. Києві. Проте бюрократична система та несвоєчасне прийняття МОЗ нормативних актів не дали змоги нам на належному рівні провести практичну апробацію нової, розробленої з урахуванням досвіду провідних європейських країн, моделі організації медичного обслуговування населення. На жаль, не були своєчасно зроблені належні висновки з негативного, точніше, штучного розподілу в адміністративному управлінні первинної (амбулаторної) та вторинної (спеціалізованої і стаціонарної) допомоги. Там, де його не зробили, навіть у непростих нинішніх умовах вдається забезпечувати належний рівень доступної медичної допомоги. Зокрема, у нас теж поки що відсутня така зайва бюрократична надбудова, якою є центри первинної медико-санітарної допомоги.

– І які результати?
– Досвід сусідніх районів свідчить, що, крім збільшення видатків на утримання адміністративно-господарського апарату, ніякого покращення щодо доступності та якості медичної допомоги не відбулося. Навпаки, штучний розподіл призвів до втрати часу на обстеження, діагностику спочатку на первинному рівні, а потім все одно передбачалося звернення до вторинного рівня спеціалізованої допомоги. В усі часи на вторинному рівні спеціалістами та у стаціонарах медична допомога надавалася краще у зв’язку з різними обставинами, у першу чергу, за рахунок кращої матеріальної бази. А тут було створено своєрідний шлюз, який веде лише до втрати іноді дорогоцінного часу в обстеженні хворих.
– Потрібні якісь нові закони?
– Ведеться дуже багато розмов про договірні відносини між лікарями первинної ланки – лікарями загальної практики – сімейної медицини, дільничними терапевтами, педіатрами – та пацієнтами. Але до цього часу немає жодного (навіть проекту) нормативного документа, а ще краще, щоб це був Закон, прийнятий Верховною Радою України, як, наприклад, Закон про організацію екстреної медичної допомоги, а не підзаконний акт у вигляді Постанови Уряду чи наказу МОЗ. Очікувана зміна фінансування галузі, введення елементів страхової медицини, як на мене, потребує змін до Конституції.

– Яка ситуація на Городищині?
– Слід зазначити, що заклади охорони здоров'я району працюють стабільно й у рейтинговій оцінці, яку здійснює Управління охорони здоров'я обласної державної адміністрації, ми знаходимося завжди у верхній частині таблиці, а за 9 місяців цього року маємо 4-ий результат серед сільських адміністративних районів за показниками діяльності медичних закладів. Певною мірою нам це вдається завдяки створенню в 2001 році єдиного в області медичного об'єднання. В усіх 12 фельдшерсько-акушерських пунктах є середні медичні працівники, до речі, у 12 районах області є ФАПи без спеціалістів. Також в усіх 9 лікарських амбулаторіях у нас є лікарі, а в 10 районах області – є лікарські амбулаторії без фізичних осіб – лікарів узагалі. За винятком лікарської амбулаторії с. Вербівки та ФАПу с. Сегединці, заклади утримуються у задовільному стані за сприяння сільських рад – за рахунок наданих субвенцій. Та й у названих двох закладах у 2017 році плануємо спільно з районною владою та сільськими радами здійснити необхідні заходи з покращення умов перебування пацієнтів. Зараз ми комісійно обстежуємо всі об'єкти й найближчим часом подамо до районної державної адміністрації, районної ради та сільським, селищним головам пропозиції для спільного вирішення основних проблемних питань. У районній лікарні можемо надавати цілодобово медичну допомогу одночасно лікарями чотирьох основних спеціальностей (черговими): терапевтом, хірургом, акушером-гінекологом, анестезіологом-реаніматологом, а також рентгенологічним та клінічним лаборантами, медичними сестрами операційного блоку. Це дозволяє відразу ж у момент поступлення, особливо в разі невідкладних станів, надавати необхідну медичну допомогу. І не раз, саме завдяки такій організації роботи, під час масових травм нам вдалося зберегти не лише здоров'я, а й життя людей. Фактично вже зараз працюємо як лікарня інтенсивної допомоги й можемо вирішувати складні завдання сьогодення. Маємо кваліфікованих працівників в усіх структурних підрозділах як у місті, так і в селах району. Ми продовжуємо й надалі здійснювати підготовку молодих спеціалістів. Зокрема, цього року закінчили інтернатуру і прибули на роботу п'ять лікарів. У 2017 році очікуємо ще чотирьох молодих фахівців, а в 2018 році сім осіб із бюджетної форми навчання та чотири за контрактом (стоматологи) поповнять ряди лікарів району.
До речі, ми одними з останніх в області цьогоріч реорганізували 3 дільничні лікарні в лікарські амбулаторії, а у трьох селах – В'язівку, Млієві, Вільшані – створили відокремлені структурні підрозділи стаціонару районної лікарні з ліжками цілодобового перебування. У більшості районів такі заклади працюють лише в районних центрах, а в селах лише амбулаторні. Ми й надалі готові надавати саме такий вид допомоги, а більше, звичайно, соціальну жителям цих, а також прилеглих сіл, але за умови фінансування стаціонарів цілодобового перебування сільськими громадами. Тому що, як неодноразово наголошували наші урядовці, командою реформаторів МОЗ 2017 року буде змінена система фінансування та створена спеціальна Національна служба здоров'я України, яка оплачуватиме послугу, а не кількість ліжко-місць чи проведених ліжко-днів. А такі заклади виконують переважно соціальні функції. Так, зокрема, на сьогодні у Вільшані 50%, у Млієві 60%, у В'язівку 20% осіб, які там знаходяться, потребують переважно соціальної допомоги, особливо в зимовий час. Чи потрібні такі заклади зараз? Однозначно потрібні. Тим паче в перехідний період до нової моделі функціонування галузі охорони здоров'я. Але потрібно вирішити ці питання спільно з Міністерством соціальної політики, охорони здоров'я, органами місцевого самоврядування. Не можна напризволяще кидати цих громадян, частина з яких потребує і медичного нагляду. При цьому, звичайно, не повинна потерпати лікувальна робота, усе-таки спеціалізовану, кваліфіковану допомогу люди отримують у відповідних закладах районного, обласного, загальнодержавного рівня. Зокрема, ще в жовтні цього року ми зверталися до сільських рад В'язівка і Млієва, селищної ради Вільшани із приводу фінансування у 2017 році стаціонарів цілодобового перебування. За таких умов заклади будуть функціонувати в наступному році.

– Які перспективи і загрози медицині в процесі адміністративно-територіальної реформи?
– В умовах, коли створюватимуться об'єднані громади, медичну допомогу мають надавати в амбулаторіях, фельдшерсько-акушерських пунктах, які повинні бути в усіх ОГ. Головне – доступність, тобто можливість отримати її якомога ближче до місця проживання. Звичайно, при цьому належним чином має бути організована й екстрена медична допомога, яка повинна надаватися своєчасно. Для цього слід мати цілий ряд передумов. У першу чергу, це розвинена мережа доріг належної якості. А це робота не одного року, тому ми не маємо допустити колапсу, розриву в наданні медичної допомоги в час реформування галузі охорони здоров'я. Повинно бути розуміння, що ця система не може зупинитися ні на хвилину. У будь-який час люди потребують допомоги й мають її отримати, не можна розпочати все із чистої сторінки, необхідний плавний перехід від однієї централізованої системи до децентралізованої, яка працює на зовсім інших засадах. На мою думку, це не може бути ось уже завтра, має минути певний, але конкретний за термінами час. Загалом перехідний період буде тривати не менше п'яти років. Але для того, щоб кудись іти, уже зараз потрібно зробити хоча б перший крок. І він має бути співзвучним із головним принципом медицини «не нашкодь», а також «поспішай повільно».
– Дякую!

Володимир ЧОС, Городище.

Теги: черкаси, черкаська область, охорона здоров’я, медицина, фінансування медицини, Городище

Черкаські обранці порівняли політичне життя міста із кінострічками та серіалами. Свої мистецькі враженння переповіли журналістам телеканалу ВІККА.
Комедію «Гамлет і Джульєтта» представили у Майстерні Акутальної Творчості цими вихідними. Актори, окрім того, що змушують глядача сміятися,
< >
Черкаси – місто книжне ...
Василь Теремко, RSS