Напередодні Нового року хочеться говорити про те, що надихає і викликає бажання творити, про появу нового життя, про дітей. А також про сім’ї, у яких вони зростають, про батьків, а особливо матерів, які змогли знайти баланс між професійною реалізацією та підтриманням сімейного вогнища. Тож «Нова Доба» започатковує нову рубрику «Успішна мама», в якій черкащанки ділитимуться власними секретами виховання малюків та побудови робочого графіку так, щоб встигнути усе найважливіше.

36-річна черкащанка Тетяна Волочай – успішна бізнес-вумен та мати трьох дітей. Тетяна зуміла так організувати свій робочий графік, що жодного разу не ходила у декретну відпустку, але увесь час перебувала поруч із дітьми. Кожна нова вагітність надихали жінку на нові проекти та кардинальну зміну діяльності, а народження двох молодших дітей Тетяна вважає справжнім дивом, оскільки другі пологи мала «домашні» (суворо протипоказані після «кесаревого розтину»), а під час третьої вагітності наймолодша дочка неймовірним дивом \”перевернулася\” в утробі в правильне положення у день призначеної операції.
Про те, як надихають діти, грудне вигодовування та «просунуту» няню, а також секрети успішного балансування між сім’єю та роботою Тетяна Волочай розповіла журналісту «Нової Доби».

Перша вагітність стала приємною несподіванкою, а от до другої я уже ретельно готувалася

Як розповідає Тетяна Волочай, її 13-річний син Олексій дуже просив братика або сестричку і про кожну нову вагітність мами син дізнавався першим. Її ж саму діти не гальмували і не спонукали робити перерви у роботі, а навпаки – надихали на нові проекти та кардинальну зміну діяльності.

− Я закінчила «фінанси та кредит» в Черкаському державному технологічному університеті і десять років працювала головним бухгалтером. Потім прийшла в один з великих агрохолдингів і звернула увагу на те, що люди, зазвичай, роблять помилки чи припускаються якихось огріхів не через власну некомпетентність, а через недостатньо хороший мікроклімат у колективі. Мені хотілося вплинути на цю ситуацію, щоб робота була більш веселою, а над працівниками витав «корпоративний дух». Наслідком моєї роботи в цьому напрямку стала доповідь «Корпоративна культура очима головного бухгалтера». І після мого виступу з цією доповіддю я змінила повністю і напрям роботи і власне, життя, ставши заступником директора по роботі з персоналом. І з цієї посади я пішла у декрет. Хоча насправді декретом це назвати було важко. Я в ньому особливо «не сиділа», адже після народження дочки Наталки мені захотілося очолити корпоративний університет, де б спеціалісти з одних філій «підтягували» інших у напрямках підвищення кваліфікації та особистісного росту і розвитку. Незабаром, я розпочала черговий грандіозний проект – стала керівником корпоративного благодійного фонду, де ми з командою заснували конкурс мікрогрантів, в межах якого кілька сільських голів з’їздили до Польщі, виграли грант та втілили проект «Центр активного довголіття» з сучасним тренажерним залом і соляною кімнатою. Третя ж вагітність для нас із чоловіком взагалі стала несподіванкою, бо дитину ми не планували і я, мабуть, місяців три лише звикала до думки, що матиму таку велику сім’ю. Але я вірю в те, що душа дитини сама обирає собі батьків ще до того, як почати розвиватися у тілі матері. І навіть пам’ятаю той момент, коли лежала на йозі і чомусь уявляла себе вагітною. Думаю, душа Богдани уже «витала» десь поруч. Щоб справитися зі змінами у житті і залишатися активною, зрозуміла, що важливо – створити хорошу команду та ефективно делегувати повноваження. Тоді працювати можна практично «до самих пологів» (у справжній декрет Тетяна пішла за місяць до появи дочки) і майже відразу після них. На відкриття соляної кімнати я їздила разом з місячним немовлям у слінгу. Виступила, дала інтерв’ю, дитина увесь час була зі мною.

Лікарі були чудові, але, як на мене, занадто втручалися в фізіологічні процеси

Під час перших пологів Тетяні робили «кесірів розтин», тож за усіма правилами, мали б «кесарити» і під час народження кожної наступної дитини. Проте мама і тато так «пропустили через себе» 9 місяців надії, що вирішили народжувати… вдома.
− Ми ходили на курси, готувалися з чоловіком разом, оскільки для нього це була перша дитина (старший син Тетяни Олексій народився у першому шлюбі), звісно, коли чоловік непідготовлений, то може і свідомість під час пологів втратити, але ми робили це дуже «усвідомлено», тож вирішили народжувати вдома. Був ще такий форс-мажор, що лікар, який мене «вів» перед самими пологами відмовився брати на себе відповідальність. Але ми покликали акушерку і пологи пройшли чудово. Я після того, як народила, фактично встала і пішла. А от третю я народжувала лежачи на спині у найбільш незручній для цього позиції для жінки. Але найбільш зручній для лікарів, – розповідає багатодітна мама. – Не скажу, що лікарі були поганими – із них по 7 потів зійшло, поки Богдана народилася, але, вони занадто втручаються у фізіологічні процеси. Увесь час намагаються пришвидшити, стимулювати, коли для жінки і 24 години народжувати – це цілком нормально, процес намагаються звести до 7-ми – 8-ми годин. А це, як на мене, дитині шкодить. Богдані увесь час щастило. У день, коли мали робити кесарів розтин, вона «перевернулася» у правильне положення. Щоразу, коли збиралися стимулювати, процес пришвидшувався сам. Але після всього пережитого, я б радила матерям за можливості народжувати вдома. Особисто для мене це були найкращі пологи.

У мене «просунута» няня: і фотографує дитину, і електронку може надіслати, і їздить зі мною на роботу

Тетяна Волочай стверджує, що для активної мами головне – запустити механізм роботи в команді і організувати простір довкола себе. Під час вагітності жінка найняла домогосподарку, яка двічі на тиждень прала і прибирала. Після народження найменшої Богдани сім’я переїхала в село і Тетяна підшукала собі молоду й активну няню:

− Хотілось, щоб була «просунута» − могла електронку відправити, якщо треба, знайшла саме таку – сміється Тетяна. – Няня їздить зі мною на роботу – поки проводжу переговори – грається з дитиною. На другу половину дня відвожу малу до мами.

За словами героїні, перші три місяці життя доньки вона була вдома, але активно курувала свої проекти за допомогою телефону та інтернету. Потім, із тримісячним немовлям з’їздила до Львова на стажування. Зараз дитині півроку і Тетяна не лише працює в уже запущених проектах, а й планує нові.

У скільки Вам у день обходиться дитина? – Безкоштовно!

− Нас часто запитують – у скільки Вам обходяться діти в день? – говорить Тетяна Волочай. – Насправді найменша фактично «безкоштовно». Я прихильник грудного вигодовування, тож не витрачаю на дитячі суміші, діти здорові, оскільки ми не мучаємо їх памперсами, а використовуємо багаторазові німецькі пелюшки. Коляска у нас «бувша у використанні», але практично нова, італійської фірми, яка коштує тисячу доларів, а ми її купили за півтори тисячі гривень. Насправді те, найпотрібніше дитині – безкоштовне: материнська і батьківська любов, тепло і опіка.

Ірина Семенова