Улюбленець усіх дітей і дорослих

Улюбленець усіх дітей і дорослих

Передчуття чогось неймовірного і казкового, а ще чарівний аромат мандаринів – напевно, таким для малечі й дорослих є наближення Дня святого Миколая. Свята, на яке чекають, щоб поділитися своїм теплом, і не тільки з найближчими, а й з тими, хто просто цього потребує.

Звичай дарувати подарунки в цей день має багатовікову історію і пов’язаний з постаттю єпископа міста Міри в Малій Азії – святого Миколая. Від його смерті минуло сімнадцять століть, тож не дивно, що насправді відомо доволі небагато фактів із його життя. Дослідникам життя святого Миколая завжди було складно відділити правду від легенди, що оточує постать доброго сивобородого покровителя дітей.

Про життя святого
Найдавніші збережені тексти розповідають, що майбутній святий народився у другій половині ІІІ ст. н. е. в місті Патари в провінції Лікія в південно-західній частині Малої Азії в досить заможній родині. З дитинства Миколая виховували в дусі християнської любові, скромності, допомоги ближньому.
Якось у Лікії вибухнула велика епідемія. Миколай, незважаючи на небезпеку, допомагав хворим. Під час цієї епідемії померли його батьки. Він успадкував велике багатство, яке використав для допомоги бідним.
Згодом Миколай був обраний єпископом головного міста Лікії – Міри, і в цьому сані прожив аж до кінця свого життя. Що б не сталося, єпископ Миколай ніколи не припиняв допомагати ближнім. Робив він це зазвичай таємно – так, щоб про його вчинки ніхто не довідався. В життєписі святого є згадки про те, що завдяки його таємній допомозі спаслися три бідні дівчини, які мало не занапастили своє чесне ім’я. Завдяки втручанню святого були врятовані міщани Міри, на котрих звели наклеп і мало не стратили.
За іншими переказами, святитель врятував під час бурі подорожуючих на кораблі, а ще одного разу допоміг голодуючим. Єпископ Миколай помер 6 (19) грудня 335 (за іншими даними 345) року і був похований в головному храмі Міри (руїни стародавнього міста розташовані поблизу сучасного міста Демре, Туреччина). У 1087 р. його мощі були перенесені до міста Барі в Італії.
Від скромного священика – до одного з найпопулярніших святих
Спочатку могила св. Миколая була лише місцем паломництва для місцевих мешканців, але згодом його починають вшановувати у всій Лікії. А з ІХ ст. культ святого поширюється на всю тодішню Європу. Тоді у Франції та Німеччині було близько 2000 храмів, присвячених св. Миколаю, в Англії – 400, а в Польщі – понад 300.
Вшанування святого прийшло на землі Русі з християнством. Поряд з іконами Христа та Богородиці образ чудотворця був у кожній сім’ї. У більшості міст згадуються храми на честь Миколая. Найдавнішим серед них деякі дослідники вважають ротонду в Перемишлі, яку датують X-XI ст., і храм на могилі Аскольда у Києві.
Великим центром культу святого у XVII ст. був Київ, де нараховувалося кілька храмів святого і кілька чудотворних ікон. Власне, цього святого, поряд з Богородицею, вважали своїм особливим заступником запорізькі козаки. На кінець XVIII ст. в Київській митрополії в межах Речі Посполитої (українські етнічні землі) було понад 900 храмів, присвячених св. Миколаю. Доказом популярності цього святого є і велика колекція його ікон (понад 50) XIV-XVIII ст., що зберігаються в Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові.

Улюбленець усіх дітей і дорослих

Таємниця Миколая
Вона була розгадана у ХХ ст. і пов’язана з місцем перебування тіла святого. За переказом, у ХІ ст., коли на Лікію почастішали напади турків, щоб врятувати святиню, а одночасно і піднести свій авторитет, мешканці італійського міста-порту Барі вислали кілька кораблів до Міри. Про цей задум довідалася також влада могутньої торгової держави того часу Венеції і вирішила випередити барійців. Однак до берегів Лікії першими дісталися човни з Барі. Розвідка з’ясувала, що мешканці міста переховуються в горах, а саму Лікію захопили мусульмани, тому експедицію було відкладено.
Коли за деякий час барійці припливли знову, то турків уже не було, а жителі ще не встигли повернутися до міста. В соборі святого Миколая вони застали кількох монахів, котрих спробували підкупити, щоб довідатися, де зберігаються мощі святого. Однак ті на підкуп не погодилися, тож барійці почали погрожувати. Тоді один з монахів показав місце у вівтарі храму, де під підлогою знаходився саркофаг зі святинею. Не гаючи часу, барійці розбили підлогу, а потім і мармуровий саркофаг, у якому знайшли мощі, що були занурені у пахучу рідину – миро. Оскільки часу було обмаль, бо мешканці Міри могли у будь-який момент повернутися до міста, барійці у поспіху залишили частину мощів і відпливли.
Коли вони повернулися, то в Барі їх зустріли як героїв, а для привезеної святині згодом збудували величний собор. Під час першого хрестового походу до Міри прибули венеційці і повторили всі «подвиги» своїх попередників: монахи під погрозами показали розбитий саркофаг. Частина мощів святого, а також останки з інших поховань у підземеллях собору були перевезені до Венеції. Після цих подій упродовж майже тисячі років мешканці Венеції заперечували, що справжнє тіло святого Миколая знаходиться в Барі, а переконували, що воно покоїться саме в їхньому місті.
Правда у цій історії була остаточно встановлена лише у ХХ ст. У 1953-57 рр. антропологом Луїджі Мартіно була досліджена гробниця святого в Барі, а у 1992 р. у Венеції. Виявилося, що в Барі знаходиться більшість мощів святого, а решта – приблизно 1/5 – у венеційській гробниці.
Антрополог встановив, що святий Миколай був не високим – його зріст сягав 167 см, прожив 70-80 років, у тому числі провів багато часу в ув’язненні, що цілком відповідає його життєпису. Також на основі черепа було відтворено портрет святого, який цілком збігається з найстаршими іконами.

Улюбленець усіх дітей і дорослих

Улюбленець малечі
Важко однозначно сказати, звідки і відколи саме бере початок звичай дарувати подарунки в День святого Миколая. Відомо, що вже у середньовіччі святого вважали покровителем і опікуном дітей. У Х ст. для дітей організовували театралізовані сценки про життя святого, які згодом набули популярності в цілій Європі. У Франції в переддень Дня святого Миколая черниці розносили подарунки для дітей з бідних родин і залишали їх біля дверей будинку.
Якою б не була справжня історія св. Миколая, де б не знаходилися його мощі, варто пам’ятати, що головними залишаються все ж істини, які він уособлює вже багато століть – любов до ближнього та всеохоплююче милосердя. Тому хоча б раз на рік, у переддень його свята, згадаймо про тих, хто потребує нашої уваги і допомоги, й станьмо хоча б на мить помічниками цього великого святого.

Улюбленець усіх дітей і дорослих

Цікаві факти про святого
Миколай Чудотворець вшановується як православною, так і католицькою церквами. Навіть мусульмани і язичники звертаються до нього за допомогою. Адже він вважається найпростішим і швидким на виконання прохання святим.
В іконографії виділяють ікони «Миколи зимового» і «Миколи весняного», що відповідають дням шанування в році. При цьому «зимовий» Микола зображується в єпископській митрі, а «весняний» – з непокритою головою. За переказом, іконографія «Миколи зимового» виникла в часи царювання Миколи I, який звернув увагу на те, що на іконі його небесний заступник зображений без головного убору, і зробив зауваження духівництву.
Святий Миколай є прообразом Санта-Клауса. А в країнах Західної Європи розвозити подарунки йому допомагає ослик. Тому біля чобітка для солодощів діти залишають і пару морквин, адже тварина за нічну подорож може втомитися і зголодніти.

Прикмети на День святого Миколая
Вважалося, що День Миколая веде з собою й Микольські морози: «Хвали зиму після Миколиного дня», «Підійшов би Микола, а вже зима на санках приїде за ним», «Повезли зиму на санках до Миколи, ось тобі й відлига».
У свято Миколая Угодника селяни варили пиво, ставили усім миром у церкві свічу та правили молебень про дарування всіх благ, щоб у наступному році був урожай на жито й плоди. Після чого починалося частування брагою, пивом, пирогами та веселі катання з піснями. Залишки їжі роздавалися жебракам.
Також на Зимового Миколая люди примічали погоду. Саме з цим днем пов’язано безліч прикмет, за якими можна судити про майбутню зиму і погоду в наступному році:
– Якщо на Миколая день холодний і ясний – бути урожайному року.
– Якщо на Миколая сніг лежить – до швидкої відлиги.
– Якщо на Миколая день теплий видався – чекай суворих морозів.
– Як на Миколая впаде великий іній – на гарний врожай хліба.
– Як на Миколая морозяний день – на урожай хліба й городини.
– Як на Миколая піде дощ, то врожай на озимину.
– Який день на Миколая Зимового, такий і на Миколая Весняного.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x