Багато господарів вважає, що взимку на пасіці робити нічого. Досвідчені ж бджолярі в цей холодний час не лише готуються до наступного сезону, а й роблять усе для того, щоб допомогти комахам пережити морози.
Зима – це найважчий період для комах і серйозне випробування для пасічника на професійність. Саме холод покаже, наскільки правильно було сформовано гніздо, проведено очищення від кліщів і підгодовування. Щоб з\’ясувати, «на яку оцінку» здано цей іспит, зовсім не обов’язково чекати до весни. А щоб дізнатися, що відбувається у вулику, зовсім не обов’язково піднімати його кришку. Просто варто мати гарний слух і трішки досвіду. Достатньо прикласти вухо до задньої стінки вулика, щоб встановити бджолиній сім\’ї правильний діагноз.
Тихенько й рівномірно гудуть бджоли, які зимують без жодних проблем. Сильний загальний гул можна почути, якщо у вулику зацукрувався мед або там занадто сухо чи жарко, і бджоли страждають від спраги. Сильний стурбований гул може свідчити і про те, що в комах з’явилися небезпечні «гості». Легенько постукайте по дну вулика або по його нижній частині збоку. Різкий і чіткий шурхіт, який виникне на кілька секунд на фоні бджолиного гудіння, буде явним свідченням того, що тут оселилася миша. Цілковита тиша або ледь помітне шурхотіння буде чутно з вулика, де бджоли голодують. Якщо по такому вулику злегка (щоб не збити клуб) стукнути рукою, то можна почути шум, подібний до шелестіння сухого листя.
Після того, як вам вдалося «вислухати» й більш-менш точно визначити стан, в якому перебувають бджоли, можна переходити до більш активних дій. Підгодовувати бджіл можна лише тих, які зимують у приміщенні. Якщо є потреба зробити це для «вуличних» сімей, їх заносять у зимівник і залишають на кілька днів. У літрову банку наливають густий цукровий сироп і міцно зав’язують марлею в кілька шарів або мішковиною. Вулик розкривають, знімають дошку з потолочини над гніздом і ставлять туди перевернуту догори дном банку з сиропом. Банку закутують, закривають утеплювачем і накривають кришкою. Щоб напоїти бджілок, теж не обов’язково чекати весни. Для цього беруть м’яку (талу) воду і додають у неї цукор (1 частина цукру на 4 частини води). Воду заливають у півлітрову чи 250-грамову пляшку в такій кількості, щоб тару можна було покласти на бік. Із марлі чи бинта скручують джгут, який намочують і одним кінцем уставляють у пляшку. У вулику знімають кришку, трішки піднімають утеплювач і, зірвавши одну дошку потолочини, засовують туди вільний кінець мокрого марлевого джгута. Його кладуть упоперек рамок над гніздом. Пляшку кладуть зверху на рамки і щільно укутують ватою або м’якими ганчірками. Зверху накривають утеплювачем і кришку закривають. Робити це можна лише за умови, що температура навколишнього повітря перевищує 0 С.
Для того, щоб вигнати мишу, не обов’язково розкривати вулика. Зазвичай гризуни ходять по низу і вгору піднімаються лише для того, щоб погризти стільники з медом. Відчиніть бокову заслінку знизу вулика і потихеньку засовуйте в неї віника або обмотану ганчіркою швабру. Перед цим з іншого боку відкрийте льоток і підставте під нього відро, в яке на 1/3 налита вода. Після того, як непрохана гостя вирушить купатися, обов’язково виметіть з вулика все, що вона залишила після себе. Мишачий послід має різкий неприємний запах, який постійно турбує бджіл.
Якщо у вуликах повний порядок, можна зі спокійною душею зайнятися підготовкою до наступного сезону. Поремонтувати й почистити або купити новий інвентар, перетопити всю воскосировину на віск й обміняти на вощину, закупити насіння медоносних культур, виготовити необхідну кількість рамок, полагодити старі вулики та виготовити нові, заготовити утепления для гнізд, підготувати сонячну воскотопку, годівниці, вулики під нуклеуси тощо.
