Новина із категорії: Анна Крутіхіна, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Однокласники – не соціальна мережа

Однокласники – не соціальна мережа
Анна Крутіхіна, RSS
Дата: 24-01-2017, 13:02.
10 років випуску зі школи. Чим не дата, чим не свято? Ще зі школи я розуміла недосконалість освітньої системи та всесвітню несправедливість, яку особливо гостро відчуваєш у підлітковому віці. Турбувало мене те, що у школі ніхто не поважає твоєї думки, ба-більше: ніхто не допускає, що ти можеш її мати, та ще й відмінну, ніж у книжках, що прочитаний твір у тебе викличе геть інші емоції й висновки, що ти можеш самостійно робити вибір на свою користь. А якщо на уроці праці ти не вмієш щось шити чи зашивати, чи зв’язати – то ти взагалі якась неповноцінна людина з обмеженими можливостями. Я не заперечую, що це може бути лише суб’єктивне сприйняття глибокого інтроверта, який ще тоді й не знав, що він такий. Проте ця «дата» пробуджує до роздумів.

Так, мені було дивно, чому я маю вимивати стіну в туалеті, коли на мене там щось написали, чи тягатися на перервах зі смердючою ганчіркою, роблячи «вологе прибирання», яке мають робити технічки. Найбільший дисонанс у мене викликало чергування у їдальні. Замість уроків ти увесь день товчешся із тарілками й виделками, сервіруючи столи для молодших класів, чекаєш, поки діти поїдять, а потім це все ще й прибираєш. Промовчу про години суспільно корисної праці та літню практику, де ми обривали бур’янець попід сіткою рабіцею довкола шкільного майданчика, бо «некрасиво». Й до сьогодні вважаю, що це просто використання безкоштовної рабсили, а не привчання до праці й самодисципліни.

Для мене школа – це концтабір легкого типу, який з особливим збоченням травмує не лише тіло, а й психіку. Уроки фізичного виховання, де ти постійно змушений грати у волейбол, бо вчитель цього предмету тримає волейбольний гурток. Все б нічого, аби я не була на той час метр з гаком і та злощасна сітка здавалася мені далеким і недосяжним горизонтом, а м’яч – витонченою зброєю проти мого тендітного єства.

Десь ближче до 9 класу я зрозуміла, що психіка вчителів теж зазнала певних «втручань». Єдиним спасінням могли б стати однокласники, але одна маленька проблемка: я інтроверт, якому просто помовчати у тиші і без людей – то найвище блаженство на землі. Проте тоді я цього не знала, і психологія мас на мене не дуже діяла, а інстинкт натовпу у мені ніяк не прокидався. Тому дружити мені було важко. А психологічні перетворення того віку взагалі цей процес «налагодження контактів» бойкотували.

Однокласники, як сказала б ділова людина, - це + - 29 корисних контактів у твоєму житті. Пам’ятаю одне: мій клас був не дуже дружним. Маса розбилася на гуртки, які ще й час від часу між собою ворогували або просто ігнорували існування іншого гутка.
Найрозумніша машина у нашому організмі – мозок – заблокував мені усі спогади про цих людей. Ні хорошого, ні поганого. З ними я не спілкуюся, а вони не спілкуються зі мною. Звісно, частина з них є у списку друзів у соціальних мережах, але контакту ніхто не прагне. І тут мене запрошують «посидіти», бо у нас «10 років випуску зі школи». Попередні зустрічі я свідомо ігнорувала, бо ж так мені кортіло. А довкола цієї здіймається такий ажіотаж, ніби важливішого дня у моєму житті бути більше не може.

Мою розгубленість викликає те, що за 10 років ми із однокласниками (чи то я зі своїми однокласниками) стали абсолютно чужими людьми. Абсолютно і начисто. Сторінка наших взаємозв’язків біла-біла й непроглядна, мов імла із піратських фільмів. Це чужі мені люди, і їхнє життя мене цікавить мало, щоб гнатися на зустріч «посидіти» і дізнатися хто й ким став. Так само й мені мало імпонує ідея розказувати про своє життя після «концтабору» фактично незнайомим людям вживу, це ж не блог написати і не «подружитися» у соціальній мережі.

Теги: черкаси, черкаська область, новини черкас, черкаські новини, новини черкащини, однокласники, психологія, школа, освіта, соціальні мережі

Черкаські обранці порівняли політичне життя міста із кінострічками та серіалами. Свої мистецькі враженння переповіли журналістам телеканалу ВІККА.
Комедію «Гамлет і Джульєтта» представили у Майстерні Акутальної Творчості цими вихідними. Актори, окрім того, що змушують глядача сміятися,
< >
Черкаси – місто книжне ...
Василь Теремко, RSS