У Катеринопільському районі на сьогодні проживає 177 осіб, яким виповнилося 90 і більше років. Однак про цих людей, яким довелося пережити голодомор, воєнні роки на своєму довгому віку, не забувають у районній організації ветеранів, яку очолює Почесний ветеран України Микола Поліщук. Крім того, що кожного з них вітають особисто, за його ініціативою започатковано привітання від керівників району через районну газету «Катеринопільський вісник».
Ось і минулого тижня в гості до жительки Єрок Марії Архипівни Литиченко завітали голови районної та Єрківської селищної організації ветеранів Микола Поліщук та Іван Поліщук, директор територіального центру Єрківської громади Іван Гудзенко, які вітали жінку з днем народження, вручили їй вітальну листівку та скромний подарунок.
Марія Архипівна не скаржиться на прожиті роки, хоч їх уже відлічила доля дев’ять десятків. Нині жінка живе з донькою і зятем, які турбуються про неї, віддають свою любов.
Треба було на власні очі бачити і непідробну радість Миколи Павловича Грущинського із Стійкового, коли у неділю, 29 січня, в його затишний будинок завітали голова ветеранської організації Катеринопільщини Микола Поліщук, члени президії районної ради ветеранів Ігор Качуровський та Василь Ходзіцький, Стійківський сільський голова Лідія Круценко.
Колишній фронтовик, який пішов на війну в 1944-му, у свій дев’яносто другий день народження не зміг стримати скупих чоловічих сліз, згадуючи бойових побратимів, з котрими йому довелося брати участь у боях на Сандомирському плацдармі, штурмувати Дуклінський перевал, де дістав важке поранення. А яка в нього феноменальна пам’ять: він до сьогодні без запинки називає прізвища і військові звання своїх командирів роти, батальйону, полку, їхніх заступників. А з якою жвавістю він розповідав про те, чому присвятив всю свою трудову біографію, — бджільництво. Жартуючи, його діти і внуки, кажуть, що Микола Павлович знав кожну бджолу і на домашній, і на колгоспній пасіці.
І як сказав сам Микола Павлович головне для нього у день народження не подарунок, а те, що про нього, про його ровесників у районі не забувають.
Василь Ходзіцький
