Український інститут нацпам’яті пропонує вилучити з переліку державних свят 8 Березня та 1 Травня.
Упорядкувати календар державних свят і пам’ятних днів пропонує Український інститут національної пам\’яті. Розроблений законопроект «Про державні й інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні» винесли на громадське обговорення.
– Відповідно до проекту, визначаються такі категорії: державні свята (робочі й неробочі дні), традиційні свята (неробочі), скорботні дні, професійні свята і пам’ятні дати, які є робочими днями, – зазначають в установі.
А також, з огляду на загальноєвропейську традицію, пропонують відмовитись від перенесення на понеділок святкового дня, якщо він припадає на суботу чи неділю. Виняток становитимуть Різдво та Великдень. Також не передбачається скасування міжнародних і всесвітніх свят: 8 Березня, 1 Травня та інших.
Кількість святкових вихідних зміниться з 11 (за умови існуючого переносу вихідних може зростати до 20) до 9: замість вихідного дня 8 Березня пропонують встановити державне свято і вихідний Шевченківський день (9 березня). Замість 1–2 травня – вихідний запровадити у другу п’ятницю вересня як День сім’ї. Вихідний день 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (це свято залишається державним) змінити на 8 травня – День пам’яті та примирення.
«Нова Доба» вирішила поцікавитися у громадських діячів, політиків, юристів, як вони ставляться до запропонованих змін.
Віталій МАСНЕНКО, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України ЧНУ ім. Б. Хмельницького:
− Варто наголосити, що це поки лише пропозиція, законопроект. Він ще буде підлягати обговоренню громадськістю і в нього вноситимуть корективи. Водночас, це частина офіційної політики пам’яті. Оскільки ця політика розрахована на формування національної свідомості, то така пропозиція є послідовною і логічною. Перегляд державних свят можна вважати продовженням стратегії декомунізації, яку вже розпочали після Революції Гідності. Основна ідея – відійти від радянського стереотипу, який у нас ще частково залишився.
Часто питають, наскільки це на часі, так само як і про декомунізацію. Я вважаю, що подібні рішення у нашій країні ухвалюють уже навіть із запізненням.
Щодо пропозиції вилучення зі списку свят 8 Березня, принаймні, не робити його офіційним святом, почалася чи не ціла кампанія заперечення такого підходу. Думаю, це неправильно. З’явилася навіть петиція на сайті Адміністрації Президента із пропозицією ліквідувати Інститут національної пам’яті. А це вже не лише прагнення вплинути на впорядкування календаря, але й намагання повернути державну політику в інше русло.
Свято 8 Березня набуло різних сенсів, воно, справді, вже не є тільки комуністичним. Його сприймали останніми роками як суто жіноче свято. Звикли, що у календарі був «чоловічий» день – 23 лютого і «жіночий» день – 8 Березня, тобто свято набуло компанійського характеру, як правило, відзначалося на корпоративах, у сімейному колі. Тому дехто це сприймає так, ніби у них хочуть відібрати його. Думаю, в цьому разі варто знайти більш вдалу модель вшанування українських жінок. Так як поступово перестали визнавати 23 лютого, і суспільство в більшості прийняло ідею святкування 14 жовтня − Дня захисника України. Так само можна знайти альтернативу жіночого дня, наприклад, День матері або День сім’ї.
Я звернув увагу, що вилучення 8 Березня з-поміж державних свят критикують не лише люди «лівої» політичної орієнтації, але й європейськоорієнтовані – ті, хто має феміністичні погляди і пропонує розглядати цю дату як день боротьби за права жінок. Вважаю, це спробою грати на тих речах, які не є актуальними. Тим паче, відповідно до українських традицій, у нашому суспільстві сформувався паритет соціальних ролей чоловіків і жінок.
Сергій Пасічник, керівник ГО «Академія стратегічних досліджень»:
− Власне ідея впорядкування календаря святкових дат давно вже назріла. Тим паче, за давньою революційною традицією, зазвичай, першими змінюють вивіски, героїв і свята. Втім, у деяких питаннях колеги з УІНП, як на мене, дещо поспішають. Якщо до вшанування Шевченківського дня я ставлюся з розумінням, хоча не певен, що треба перетворювати день народження Кобзаря на «обязаловку», як свого часу відзначали день народження Леніна, то скасування 8 Березня − трохи поспішне. Можна багато говорити про історичне підґрунтя дати, але в контексті боротьби за гендерну рівність цю дату можна було б наповнити абсолютно конкретним змістом, наприклад, протидії насиллю над жінками, різним проявам сексизму і т. д. Я вже не кажу про те, що все одно є певна культурна традиція навколо відзначення цієї дати, і її наповнення не є таким ідеологічним, як було, наприклад, 7 листопада, чи певною мірою є 1 травня. Якщо говорити про 1 травня, то тут так само є дві складові. По-перше, цей день, як свято праці, відзначають у багатьох і не лише пострадянських країнах. Не бачу логіки виключати його з офіційного переліку. Інше питання чи має він бути вихідним? І тут друга складова, властива Україні, – травневі свята дуже часто – це можливість відзначитися на городньо-польових роботах. Наскільки ліквідація в цей час вихідних полегшить життя пересічному українцю? З 8 і 9 травня, як на мене, все нормально. Люди, для яких важлива дата 9 травня, як правило, вже давно на пенсії і не матимуть проблем, аби відзначити своє свято. Тепер щодо дня сім’ї. Тут як мінімум питання «Чому саме восени?» По-перше, є Міжнародний день сім’ї, започаткований ООН, що відзначають 15 травня, по-друге, є Український день родини, який за указу президента відзначають 8 липня. Навіщо ліпити ще й третю дату. Дуже добре, що більшість із запропонованих дат не будуть вихідними. Країна не настільки багата, аби не працювати так часто. Ну й наостанок. У багатьох країнах офіційними вихідними є Новий рік та День Незалежності. Також передбачена можливість певної кількості святкових вихідних. Решта свят, важливих для різних груп населення (Різдво, День Св. Патріка, Ханука, Курбан-Байрам, день космонавта тощо), відзначають індивідуально. Людина просто зазначає в заяві на ім’я керівництва свого підприємства чи установи, що для неї є важливими саме ці 5 або 10 дат, і просить надати передбачені законом спеціальні вихідні в ці дні. Як на мене, це найкраща практика. І тоді не буде випадків, коли мусульман і євреїв вітають із Великоднем, атеїстів – із Різдвом, а колишніх політв’язнів – з «Першотравнем».
Галина Гаврилюк, проректор із виховної роботи та іміджевої діяльності ЧНУ ім. Богдана Хмельницького:
− Мені завжди хотілось запитати у тих, хто пропонує «замінити» свято жінки на свято матері, а що робити тим жінкам, які не змогли стати матір’ю. На жаль, з багатьох причин, зокрема, демографічних і екологічних, таких жінок усе більше. Нам потрібне свято матері, але не позбавляйте права жінки бути жінкою, без різних там місій, функцій й інших обов’язків, придуманих чоловіками.
Катерина Коваленко, заступник начальника Управління сім’ї, молоді та спорту ЧОДА:
− Упорядкування календаря державних свят наразі є не лише актуальним, але й дуже необхідним, враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію в країні. Я вважаю, що в нашій країні мають бути саме наші свята, а не нав’язані іншою культурою та чужими традиціями. Щодо Міжнародного жіночого дня – то до цього свята ставлюсь абсолютно байдуже, жінку потрібно цінувати щодня, а не один день.
Тетяна Кавальчук, координаторка проекту «Київський діалог» у Черкасах:
− У тому вигляді, в якому до нас дійшло 8 Березня з пізніх радянських часів, воно себе віджило. Сучасним жінкам треба не графоманські вірші про весну та милих дам від керівників, не три однакові квіточки кожній робітниці в колективі, не оспівування терпимості, лагідності, ніжності й іншого фльору в стилі Валяєвої… Нам важливіше, аби держава і суспільство приділяли більше уваги реальним потребам українок: насильству в сім’ї, низькому рівню оплати праці, проблемам працевлаштування жінок, у яких є малі діти, складнощам поєднання кар’єри і сім’ї… І не раз на рік, а системно. Звісно, простіше сказати кілька красивих слів жінкам 8 Березня, ніж створити в Черкасах притулок для жінок у складних життєвих обставинах або облаштувати пеленальними столиками громадські заклади… Поки всі ці проблеми існують у нашій країні − вважаю, що 8 Березня має відзначатись як Міжнародний день прав жінок. Чи бути йому вихідним, чи ні – для мене не має різниці, аби суть була правильною. Замість 1-2 Травня зробити вихідний День сім’ї – хороша ідея, вона може започаткувати традицію спільного якісного проведення часу родиною. Важливо, аби держава й суспільство сприймали як данність і пам’ятали, що сім’я зараз має різні форми – неповні сім’ї, сім’ї без дітей, незареєстровані шлюби, – і не дискримінували представників таких сімей під час святкувань.
Валентина Коваленко, письменниця, депутат Черкаської обласної ради:
– Насамперед, треба розуміти, що ми отримали можливість як свідомі українці нарешті звернути увагу на те, що повинні черпати зі своєї історії, ту інформацію і ті події знаменні, які можуть бути корисними для глибшого пізнання як самих себе, так і, власне, своєї історії. Щодо 8 Березня, я вважаю, що це неукраїнське свято. З іншого боку, зайвий раз змобілізувати чоловіків, щоб вони звернули увагу на жінку, матір, – це абсолютно нормально. Тож, вважаю, що можна було б це свято перенести й адаптувати до наших реалій. Наприклад, привчати українців до свята Матері. Щодо 1-2 травня, то ці свята можна абсолютно безболісно скасувати, бо це пережитки радянського часу. День Валентина теж вважаю не нашим святом. Історія його походження досить сумнівна і, як для мене, то навіть трохи аморальна. З іншого боку, нам так всім не вистачає уваги і любові. Словом, все, що причетне радянських пережитків, варто скасувати, і привчати наших людей до власне українських свят і тих символічних днів, в яких вони віднайдуть себе і глибше заглянуть в історію.
Ольга Мартинова, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, старший викладач кафедри дизайну ЧДТУ:
– Передбачаю, що моя думка не зовсім збігається з загальноприйнятною, але нові свята мені подобаються значно більше, ніж ті, що були раніше. Мені подобається перенесення відзначення з 9 травня на 8. Те, що 1 травня буде звичайним днем, теж правильно. Звісно, як і багатьом українцям, мені б не зашкодили кілька вихідних навесні, але я вважаю, що доречніше буде відпочивати більше на Різдво, як це заведено в усьому світі. Трійцю теж маємо святкувати так, як треба. Інші релігійні свята. Щодо скасування жіночого дня, то нічого, крім радості від цього не відчуваю. Звісно, не погано мати додатковий вихідний, але мені не хочеться, щоб це було власне через те, що я жінка. Я жінка весь час, а не один день на рік!
Лариса Малкова, голова правління Черкаського обласного громадського об’єднання «Жіноча ініціатива»:
− Я проти скасування Міжнародного жіночого дня як державного свята. 8 Березня в Україні уже давно не асоціюють із Кларою Цеткін. Я за День матері, який ми святкуємо у травні, хоч він у нас і не дуже прижився, але 8 Березня – це саме жіночий день. І, на мою думку, скасовувати його безглуздо. Особисто я буду і надалі святкувати цей день із близькими.
Я добре сприймаю впровадження, наприклад, Шевченківського дня, адже це вшанування великої людини. Але скасування свята 8 березня не підтримую.
Юрій Ботнар, депутат Черкаської обласної ради від ВО «Свобода»:
− Встановлення історичної справедливості завжди є на часі. Очевидно, що українцям давно пора мати свою владу, свою державу, свою власність, свою гідність, свою світоглядову позицію, своїх героїв і, звісно, свій календар свят і пам’ятних днів. Я однозначно підтримую такі кроки з боку державних структур, адже наша нація нині саме перебуває на етапі подолання наслідків «совєцької» окупації, а імітація ностальгії за нею деякими діячами нібито «демократичного табору» диктується лише популізмом та відсутністю державницької ідеології. Очевидно також, що нам потрібно до нормального рівня скоротити кількість вихідних днів. В Україні є своє традиційне свято – День матері, що відзначають щороку другої неділі травня. Натомість Міжнародний жіночий день є відверто чужим «святом», ще й з дуже сумнівною історією запровадження. 8 Березня перетворили на якійсь фетиш із комерційним присмаком, який раз на рік треба відбути, аби засвідчити свою любов до жінок. Я ж переконаний, що любити й шанувати українок необхідно щодня, а маленькі свята створювати за будь-якої нагоди.
