Анна Бакран, подорожуючи світом, проїхала 70 тисяч кілометрів автостопом: від рідної Хорватії до острова Бора-Бора у Французькій Полінезії. І все це – майже безкоштовно. Петрина Тонг, маючи лише 200 доларів, за 13 місяців побувала в 22 країнах. Читайте в «Усюдах» розповідь про незвичайні подорожі сміливих жінок.

На підлозі з дітьми-сиротами в Таїланді та на яхті мільйонера в Чорногорії
34-річна Анна Бакран у дорозі провела три роки і вісім місяців. Жінку підвозили легкові машини, вантажівки, мотоцикли, пороми, вітрильні човни, риболовецькі судна і навіть вертоліт, а в Киргизії вона осідлала коня. Спала Анна в храмах, на килимах у мечетях, у парках і будинках місцевих жителів. Кілька разів вона ледь не потрапила в халепу через неуважних водіїв, та, зрештою, все обійшлося.
У 2013 році Анна звільнилася з компанії, що займається інтернет-маркетингом, і кинула собі виклик – об’їхати світ, витративши на це якомога менше грошей. Подорож вона описувала в блозі. Жінка каже, що звикла «спати на ходу»: на пляжах, заправках, у мечетях і храмах, у дешевих мотелях і в незліченних будинках місцевих жителів, які гостинно запрошували до себе в гості.
– Я не дуже вимоглива, надто, коли втомлююся. Головне, відчувати себе в безпеці, – розповідає Анна.
За час поїздки мандрівниця спала на підлозі з 63 дітьми-сиротами в Таїланді, на яхті мільйонера в Чорногорії і навіть під деревом у турецькому парку Ґезі Таксим у той час, коли там йшли протести. Подорожує Анна майже безкоштовно.
– Платити мені доводилося лише кілька разів. Наприклад, прикордонники в Туркменії і Китаї не дозволили пройти між двома блокпостами, щоб в’їхати в країну, поки не заплатила за прикордонний автобус, – згадує Анна.

«У критичних ситуаціях намагалася домовитися або погрожувала перцевим балончиком»
Спочатку жінка ловила машини з компанією, але потім наважилася спиняти автівки самотужки.
– Сама собі обіцяла, що не робитиму цього. Але так машини зупинялися набагато швидше, а місцеві жителі охоче допомагали, – відзначає Анна. – Зрозуміло, що за ці зручності довелося розплачуватися власною безпекою. Траплялося, що я застрявала на дорозі хтозна-де або опинялася в делікатних ситуаціях із чоловіками. Але жодного разу не постраждала, бо зберігала спокій і навіть у критичних ситуаціях намагалася домовитися. У надзвичайних ситуаціях погрожувала перцевим балончиком.
Проте жоден із таких випадків не відбив у Анни охоту подорожувати автостопом, адже 99 % поїздок були вдалими.
– Не думаю, що то були погані чоловіки. Напевно, вони просто зробили неправильні висновки з того, що я жінка і подорожую автостопом одна. Сподіваюся, вони вчитимуться на своїх помилках.

Сім місяців на човні до Австралії
В Ірані та інших мусульманських країнах в Анни було найбільше проблем із чоловіками, які зустрічалися на вулицях. Разом із тим, саме в цій частині світу місцеві проявляли «неймовірну гостинність і доброту»:
– Ніколи не забуду, як ми подорожували з іранцем і британським пакистанцем. Щоразу, коли залишалися на дорозі вночі, потрібно було знайти мечеть для ночівлі. Поводилися шанобливо і спали тільки на килимі, де місцеві ставили черевики. А вони, коли приходили помолитися перед світанком, ніколи нас не будили і не проганяли.
Найдовший переїзд Анни тривав сім місяців – це була дорога з Малайзії до Австралії на човні. Вона приєдналася до екіпажу, дізнавшись, що австралійському капітану потрібна команда, аби дістатися дому. А от із Австралії Анна відлітала на вертольоті.
– Звернулася в чартерну компанію в західній Австралії та розповіла їм про себе. Поглянувши на шлях, який довелося подолати, вони погодилися мене підкинути. Потрібно було тільки дочекатися, поки буде місце.
Анна планує повернутися до Французької Полінезії і проїхати навколо Туамоту і Маркізькі островів, а там написати мемуари про свою подорож.

Дівчина доїхала автостопом зі Швеції в Малайзію, маючи 200 доларів у кишені
Цілих 13 місяців Петрина Тонг подорожувала автостопом зі Швеції до Малайзії. 29-річна дівчина виїхала зі Стокгольма в червні 2015 року, маючи при собі лише 200 доларів. Вона хотіла подивитися, як далеко зможе дістатися. У підсумку мандрівниця потрапила у своє рідне місто Куала-Лумпур у липні 2016 року, проїхавши 22 країни.
Сценаристка-фрілансер описує пригоди як виклик самій собі.
– До кінця не вірила, що здатна на таке шаленство. Та все ж вирішила спробувати, – розповідає Петрина. – Планувала, що в дорозі буду приблизно шість місців. Та подорож затягнулася.
Голосуючи на дорозі, дівчина найчастіше їхала туди, куди прямувала зупинена машина. Прибувши на місце, орієнтувалася, де буде ночувати та що їстиме.
– Іноді навіть доводилося просити в магазинах фрукти, які вже не можна було продавати, – пригадує Петрина. – Коли наступав вечір, шукала місце, щоб розташуватися з наметом, або мене запрошували переночувати випадкові знайомі.
Петрина каже, що, хоча багато людей бояться подорожувати автостопом, особливо самотні жінки, вона зустрічала чудових добрих людей, які були дуже раді їй допомогти. Однак не обійшлося і без страшних моментів, коли їй потрібно було перетнути ірано-пакистанський кордон через Белуджистан.
– Через часті випадки викрадення мандрівників мені не дозволили їхати одній. На іранському кордоні я сіла в поліцейську машину, що рухалася під конвоєм ще двох озброєних людей на мотоциклі. Ми добралися до першого контрольно-пропускного пункту, після чого я пересіла в поліцейську вантажівку, – пригадує небезпечні моменти шведка. – На наступному КПП довелося чекати цілу вічність. Потім мене передали військовому, і він поїхав зі мною автостопом до наступного пункту. Звідти я добиралася ще на трьох військових вантажівках.
Загалом, шлях Петрини пролягав зі Швеції через усю Європу: Данію, Німеччину, Польщу і через країни Балтії. Потім вона проїхала через Албанію, Косово і Болгарію до Туреччини. Звідти поїхала в Іран, Пакистан, Індію, Таїланд і добралася до рідної Малайзії. Коли Петрина з Європи дісталася Близького Сходу, багато людей запитували, чому вона подорожує одна.
– Цікавилися, чому одна й де мій чоловік, брат, бойфренд або батьки. Чи не страшно мені, чи не самотньо. В Азії не прийнято подорожувати поодинці, особливо жінкам.
Незважаючи на деякі перешкоди, Петрина радить усім подорожувати автостопом.
– Думала, що це буде нереально важка мандрівка. Та коли озираюся назад, згадую багато приємних моментів, – говорить дівчина. – Звичайно, питала себе, якого біса я роблю і навіщо змушую себе проходити через такі випробування, але тепер дивлюся на все іншими очима. Найголовнішим уроком для мене стало те, що світ не такий страшний, яким здається. Люди скрізь неймовірно добрі й готові допомогти. Зараз я знаю, що коли загублюся в країні, мови якої не знаю, і в мене не буде грошей, все одно буду в порядку.