Саме такою людиною є Катерина Матвіївна Чала. Вона народилася 25 грудня 1944 року в селі Дубіївці Черкаського району Черкаської області. Закінчила Корсунь-Шевченківське педагогічне училище ім. Т. Шевченка, філологічний факультет Черкаського педінституту. Працювала в Буцькій восьмирічній школі, в Іванківській середній школі. У 1973 році переїхала в Кам’янський район, працювала вчителем російської мови і літератури в Михайлівській загальноосвітній школі. З 1976 року — вчителем початкових класів Кам’янської загальноосвітньої школи №4.
Катерина Матвіївна дуже любила свою роботу. Ніколи не шукала легких шляхів, завжди хотіла, щоб дітям на уроках було цікаво, щоб був результат. Власноруч виготовлені наочні посібники, картки, внесення в уроки елементів з досвіду передових вчителів країни, власні методики на уроці — це була її стихія. На її рахунку багато відкритих уроків, що залишили в дитячих душах відчуття доброї казки, позакласних заходів, де кожна дитина мала можливість продемонструвати свої обдарування.
У 1988 році у складі делегації від Черкаської області побувала на всесоюзному з\’їзді працівників освіти в Москві.
Катерина Матвіївна тривалий час була керівником методичного об\’єднання вчителів початкових класів школи №4. Часто виступала перед батьками дітей з лекціями на педагогічні теми. Своїх методів навчання та виховання в секреті не тримала. Охоче ділилася педагогічними здобутками з колегами зі школи, району, області. Проводила відкриті уроки для вчителів початкових класів. Досвід її роботи вивчали і впровадили в практику вчителі молодшої ланки. Чітка організація праці, вимогливість до себе і до своїх учнів, чесність і порядність зростили її як педагога, людину і громадянина своєї країни.
За час своєї педагогічної діяльності виховала і випустила понад 300 учнів, які з теплотою згадують свою першу вчительку.
Катерина Матвіївна багато років і сил віддала улюбленій справі. Та все ж і досі світиться щирістю й повагою до дітей та колег погляд Катерини Матвіївни. Вона нагороджена званнями «Старший учитель», «Вчитель-методист», значком «Відмінник народної освіти України», орденом «Знак Пошани», численними грамотами, має звання ветерана праці. Зараз вчителька на заслуженому відпочинку.
Незважаючи на життєві випробування, які випадали на жіночу долю, зуміла стати лідером та переможцем у всіх життєвих ситуаціях.
Вона стала дружиною, яка разом із чоловіком Олександром Івановичем виростила двох дітей. Бабусею, яка безмежно любить свого онука. Господинею, що зуміла створити домашній затишок, куди залюбки спішать чоловік, донька Наталя, син Володя, онук Вадим, невістка Оксана, зять Вася, свати, рідні, друзі.
