На початку 25-ого позачергового пленарного засідання сесії депутати привітали відому в Черкасах та за їхніми межами волонтерку Ларису Когут. За благодійну допомогу армії та переселенцям із Донбасу її нагородили грамотою виконавчого комітету. Цю відзнаку разом із символічними подарунками жінці вручив секретар міської ради Олександр Радуцький. Про це «Нова Доба» дізналася від прес-служби Черкаської міськради.
Упродовж майже восьми років Лариса Когут очолює благодійну організацію «Час Надії», а з березня 2014-ого – з часу початку анексії Криму сусідньою державою – стала на допомогу українській армії та мешканцям окупованих територій. Доти ж майже 12 років працювала вчителем в Першій міській гімназії Черкас, там жінка викладала музику. Поза тим, Лариса Когут – перша в області та одна з десятьох в Україні жінок-військових-капеланів. І ще – вона дружина та мама трьох дітей.
Як розповіла сама пані Лариса, в зону проведення антитерористичної операції разом із однодумцями їздять кожен місяць, часом – і двічі у місяць.
– Звісно, ми всі думали, що ці події на сході країни завершаться дещо раніше, але війна триває і обов’язок тих, хто живе в мирній Україні, допомагати тим, хто тримає оборону. Особисто я на передовій була більше двадцяти разів, – каже вона. – Наші відвідини залежать від потреб армійців, від місцевості й стану бойових дій там. Загалом же ми їздимо не тільки до тих, хто служить, а й до дітей у тамтешніх інтернатах, аби хоча б якось зарадити їм, і в будинок для людей поважного віку (або ж як його ще називають для «престарілих»), навідуємося й до пацієнтів різних лікарень.
За її словами, географія їхніх поїздок у зону АТО нічим необмежена, як і військові підрозділи, яким допомагають. Загалом під час однієї такої «волонтерської подорожі» намагаються побувати щонайменше в п’яти місцях. На передову возять одяг, їжу й солодощі, медикаменти й устаткування. А для того, щоб піднімати настрій військовим та підбадьорити, їздять туди з дитячим листами, малюнками та з концертами.
– Чоловіки в такі моменти можуть навіть заплакати, – розповіла пані Лариса. – Звісно, зараз зібрати допомогу значно складніше. Бо й людям загалом нині значно важче жити, все здорожчало… У той же час зараз змінилися потреби армійців: їм уже дещо менше потрібно бронежилетів, касок, трошечки краще з харчуванням (цим забезпечує держава), то ще є необхідність у оптиці, раціях, ліках…
Лариса Когут вдячна міським владцям за увагу до їхньої організації та за отриману нагороду. Каже: свою волонтерську діяльність припиняти не збираються й з усіх сил допомагатимуть військовим, допоки це буде потрібно.
