Музичні школи в умовах реформування опинилися під загрозою самоліквідації

Економічно виважений крок назустріч гуманітарній кризі. Школи естетичного виховання в Україні, і на Черкащині зокрема, б’ють на сполох: заплановані Урядом реформи, на їхню думку, можуть знищити систему мистецької освіти, яка в Україні формувалася десятиліттями і виховала не одне покоління талановитих художників, музикантів та й загалом духовно освічених громадян. Мінкультури заспокоює: музичні та художні школи ніхто не закриє, а зміни мають на меті вдосконалити їхню роботу.

У Черкасах місяць навчання однієї дитини в музичній школі обходиться у близько півтори тисячі гривень, із них 120 гривень оплачують батьки учня. Рік навчання одного майбутнього митця коштує близько 14–17 тисяч гривень – залежно від конкретної школи. Мистецька освіта дорога, тому що потребує відповідного матеріального забезпечення, особливо якщо йдеться про школу музичну, адже інструменти мають високу ціну. Музикант завжди навчається в індивідуальному порядку, тобто педагог працює з кожною дитиною окремо, що потребує відповідної оплати його праці. На перший погляд, це завелика розкіш. Але відмова від цієї «розкоші» може позбавити Україну поколінь освічених і духовно розвинених людей.
Розвивати ж талант своєї дитини за власний кошт середньостатистичному українцеві не по кишені. Інколи вартість музичних інструментів сягає понад десять тисяч гривень. Наймати викладача для індивідуальних уроків зможуть далеко не кожні батьки.

Від академічної освіти – до гуртка?
Разом із гучним стартом децентралізації у 2015 році субвенцію Міністерства фінансів для шкіл естетичного спрямування скасували, тож їхнє забезпечення вже два роки є турботою місцевих органів влади. З початком передання повноважень влади на місця постало питання: хто утримуватиме музичні школи? Відповідно до принципів децентралізації, долю їхню вирішуватиме громада. Якщо великі міста таке фінансове навантаження витримають, то сільські і районні школи – під загрозою закриття.
– Саме громада вирішуватиме, потрібна їм школа чи ні. А де маленька громада знайде кошти на утримання школи – про це Міністерство культури мовчить, – говорить в ефірі всеукраїнського телеканалу Олександр Шаліт, голова Президії Всеукраїнської ради директорів шкіл естетичного виховання.
Директори шести музичних шкіл м. Черкаси звернулися до віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка з відкритим листом. У ньому педагоги просять розглянути питання збереження шкіл естетичного виховання у системі позашкільної освіти.
– Вважаю, що не можна кидати освіту на розсуд громади. Адже це стратегічний напрям, який має бути пріоритетом у влади. Відповідно до Конституції, кожна дитина повинна мати вільний доступ до освіти, зокрема й позашкільної. В такому ж випадку виникає загроза того, що від місцевого бюджету, від того, наскільки у громаді розвинена промисловість, залежатиме існування таких шкіл, як наша, – висловлює занепокоєння Юлія Темченко, директорка ДМШ №1 ім. М. Лисенка, що у місті Черкаси.
Представники влади за приклад музичним школам ставили організацію об’єднаних громад на Тернопільщині, де музичну школу перейменували й об’єднали із іншими культурно-мистецькими установами. Новостворений заклад став своєрідним «центром творчості», при якому діють різноманітні гуртки, навіть сільськогосподарської техніки або бджолярства. Цей варіант розвитку обурив освітян, адже таким чином ціла система зводиться до гурткової роботи, що ніяк не може бути повноцінною освітою.

Навіщо потрібна зміна назви?
Ще один клопіт музичних шкіл – новий закон «Про освіту», проголосований Верховною Радою у першому читанні. Законопроект містить пропозицію офіційно перейменувати школи естетичного виховання на «дитячі мистецькі школи». Його розробники обґрунтовують це тим, що наявна офіційна назва таких установ – «Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад» (ПСМНЗ) – надто громіздка, та й різні школи – художні, музичні, циркові, хореографічні тощо – мають різні назви, тож їх потрібно уніфікувати.
Багато ж освітян не розуміють, навіщо потрібне перейменування, адже таким чином зі зміною офіційного статусу школи втратять усю нормативну базу, відповідно до якої вони працювали і відстоювали, у разі потреби, свої права. На питання про те, що ж стане опорою для шкіл після зміни назви, Київ досі відповіді не надав.
– Ми втрачаємо всю нормативну базу, ми не розуміємо, який перехідний період буде, яка нормативна база – взагалі з нуля – буде для нас прописана. А ми ж розуміємо, як зараз пишуть закони і як уміють впливати на цей процес зацікавлені групи і особи, – говорить Юлія Темченко, директорка ДМШ ім. Лисенка.
– У Мінкульті заспокоюють: зміна назви нікому не загрожує. І робити гуртками їх не збираються, а навпаки – уніфікація, мовляв, надасть можливість нарешті закріпити їх як початкову ланку професійної мистецької освіти. «Це не позашкільна освіта, це не щось неважливе. Це рівноправна освіта, яка дає можливість реалізувати себе професійно в подальшому» – пояснює у коментарі телеканалу «1+1» Світлана Фоменко, Перший заступник Міністра культури. Окрім того, у Міністерстві планують на заміну застарілим навчальним планам створити освітні програми.
Критики запланованої реформи зазначають, що вони не проти змін, однак не хочуть, щоб реформу проводили «за зачиненими дверима». Освітяни прагнуть, щоб реорганізацію їхньої роботи проводили у співпраці з ними. Тим паче, що «затягувати пояси» їм доводиться уже зараз, на що вони, розуміючи обмеженість державного фінансування, зважуються:
– Ми розуміємо, що децентралізація буде, і ми наполягали на тому, щоб розробили формулу фінансування на одного учня. Це був би своєрідний запобіжник для того, щоб влада надавала фінансування у відповідному обсязі. Міністерство, на жаль, ігнорувало пропозицію. З 1 вересня по місту по всіх ШЕВ, яких у місті 6, закрили близко 40 педагогічних ставок. У масштабах міста – це колектив одного закладу. Але ми на це пішли, тому що розуміли, що коштів на утримання наявного колективу не вистачить, – говорить Юлія Темченко.
Поки що ж освітяни намагаються розробляти і вносити свої пропозиції щодо вдосконалення реформ і прагнуть достукатися до Міністерства. У разі байдужості центральної влади, кажуть, готові разом вийти на публічну демонстрацію.

Олеся Безпалова