Перший пам’ятник Тарасові Шевченку створили в Городищі

Перший пам’ятник Тарасові  Шевченку створили в Городищі

Два унікальні пам’ятники Тарасові Шевченку прикрашають Городище. Один встановлено біля загальноосвітньої школи № 1, а інший – на території медичного містечка районного територіального медичного об’¬єднання. Це точні копії першого пам’ятника Кобзареві, встановленого на Чернечій горі.

Від хреста до монумента
Як відомо, спочатку над могилою поета в Каневі жителі навколишніх сіл насипали курган і встановили дерев’яний хрест. У 1884 р. його замінили чавунним хрестом-пам’ятником, виготовленим на кошти народних пожертвувань. Але за радянської влади хрест завадив атеїстичному керівни¬цтву. Наприкінці лютого 1921 р. Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету прийняла постанову «Про вшанування пам’яті Т.Г.Шевченка». З’їзд комнезамів Шевченківської округи (центр у Корсуні) ухвалив спорудити на могилі Кобзаря новий пам’ятник, який би відтворював зовнішній образ поета.

Здійснювали задумане в ливарному цеху Городищенського цукрозаводу. Для цього запросили зі Звенигородки скульптора Каленя Терещенка, який виготовив модель погруддя з дерева груші. Група ливарників, до якої входили Данило Артеменко, Гнат Теличко, Петро Лисак, заформували модель, зробили відливку. Потім чистову обробку здійснив на стругальному верстаті Микола Глазунов. Коли погруддя було готове, Антон Барабаш та Самсон Оноп𳬬єнко склали дерев’яний постамент. Усі¬ма цими роботами керував завідувач заводськими майстернями Владислав Людвигович Вольський.

Працівники заводу з особливою відповідальністю поставилися до роботи, адже вважали Тараса Шевченка своїм земляком. Поет відвідав Городище у вересні 1843 р., коли гостював тут у матері Семена Гулака-Артемовського. Також у червні й липні 1859 р. Тарас Григорович приїздив до Симиренків. Згадав Городище в поемі «Наймичка»:
Бери ж лишень та сповивай…
Ач яке, нівроку!
Неси ж в хату, а я верхи
Кинусь за кумами
В Городище…

Коли роботу над пам’ятником закінчили, погруддя та п’єдестал повантажили на підводи й відвезли до Канева. Туди ж вирушила велика група працівників заводу. Два тижні вони жили на Тарасовій горі, встановлюючи пам’ятник. На постамент прикріпили відлитий барельєф за сюжетами: малий Тарас у науці в дяка, сліпий кобзар грає на кобзі, поет у петербурзькому казематі.

У неділю 1 липня 1923 р. відбулося урочисте й багатолюдне відкриття монумента. Зібралося близько 15 тис шанувальників Кобзаря. На цю подію люди прибували навіть за сотні кілометрів. Виступив хор Городищенського цукрозаводу. 10 липня президія Шевченківського окружного виконавчого комітету ухвалила: «Винести подяку робітникам і адміністрації Городищенських цукрозаводів за палку участь у встановленні пам’ятника великому поету Тарасові Григоровичу Шевченку».

20 серпня 1925 р. територія навколо могили Тараса Шевченка була оголошена Державним заповідником. Тому пам’ятник, виготовлений городищенськими майстрами, виявився замалим для такого високого статусу. Погруддя у 1939 р. перенесли до музею, а на могилі встановили бронзовий монумент на повен зріст, який височить і зараз.

Куток Тарасівка
Коли працівники цукрозаводу готували пам’ятник, то зробили ще й чотири відливки погруддя. Краще з них установили на могилі Кобзаря, а інші залишилися. Молодь Городища на зборах у хаті-читальні, за ініціативою кооператора Андрія Менжеса, вирішила встановити одне з погрудь на вигоні біля хати-читальні. Гуртки, які тоді діяли (зокрема драматичний, хоровий і музичний), ставили платні концерти, а отримані кошти віддавали на спору¬дження пам’ятника. Придбали погруддя на цукрозаводі, а постамент – у лабрадоритному кар’єрі. Згідно зі спеціальним паспортом, який мають усі пам’ятники і який містить технічну інформацію про монумент, відкриття погруддя відбулося навесні 1925 р. Тоді ж ухвалили куток Спаський перейменувати на Тарасів¬ський, а хату-читальню називати Тарасівською.
Третій пам’ятник установили в Моринцях у 1930 р. А четвертий збе¬рігався на цукрозаводі.

Кобзар замінив Маркса

У парку підприємства з 1923 р. стояв виготовлений заводськими ливарниками бюст Карлу Марксу. Коли ж у 1941 р. до міста увійшли німці, вони зачепили творця «Капіталу» канатом і стягнули танком. На початку жовтня директор підприємства Іван Софронович Штепа розпорядився встановити на спорожнілім п’єдесталі пам’ятник автору «Кобзаря».
– Усе це – правда, – підтвердила старожил Лариса Тесленко. – Попередником Тараса Шевченка був Карл Маркс. Будучи дітьми, ми часто гойдалися на залізних ланцюгах, якими було огороджено пам’ятник. Я була на відкритті нового бюста. Голосно грала музика, перед широким загалом німців та жителів заводського мікро району виступали артисти місцевого клубу: декламували вірші, співали… Тодіш¬ній парк закарбувався у моїй пам’яті, як «Софіївка» у мініатюрі.

Свідчення, що на місці Шевченка колись був Маркс, підтвердив і пен¬сіонер Григорій Василенко:
– У свій час мені доводилося спілкуватися з відомим місцевим краєзнавцем Ігорем Савичем Посовнем, який у своїх нотатках з історії міста також підтверджував факт знесення німцями пам’ятника Марксу…
У липні 1964 р. під час реконструкції Городищенського цукрозаводу на горищі колишньої ливарні була знайдена дерев’яна модель першого в Україні пам’ятника Т.Г.Шевченку. На дереві було вирізано: «К.Терещенко. 27 лютого 1923 р.». Нині ця модель збері¬гається у Канівському музеї Кобзаря.

Пам’ятники змінили прописку
У зв’язку з банкрутством цукрокомбінату та переведенням дитячого відділення до кращого приміщення пам’ятки Шевченку опинилися на задвірках. А народний поет має бути зі своїм народом! Тому в 2001 р. цим пам’ятникам довелося змінити прописку. Щоб їх відреставрувати, з одного довелося зняти понад 40 шарів старої фарби. З кутка Тарасівка пам’ятник перенесли на подвір’я ЗОШ № 1, насипали пагорб – власну Тарасову гору. Урочисте відкриття оновленого пам’ятника біля лікарні відбулося 22 травня, а біля школи – 29 травня 2001 р. Тепер тут відбуваються урочисті зустрічі та святкові заходи.

Володимир ЧОС,
Городище, фото автора

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x