Соціальні послуги − це комплекс заходів, метою яких є допомога окремій людині чи певним соціальним групам, які на цей час перебувають у складних життєвих обставинах. Коли в країні йде війна і роками триває економічна криза, потреба в соціальній підтримці населення зростає. Отже, навантаження на організації, що надають соціальні послуги, підвищується в рази. Проте кількісний склад соціальних служб та їхнє фінансування залишають бажати кращого.
«У Черкаській області охоплено соціальними послугами майже 25 000 родин, − розповідає директор Черкаського обласного центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді Богдан Михайлович Санжарівець, – серед яких у 164 родинах є постраждалі від жорстокого поводження, майже в 300 – ризик соціального сирітства, 2 500 родин, у складі яких є люди з інвалідністю, 137 прийомних сімей, 34 дитячі будинки сімейного типу. Окремо ми працюємо з родинами учасників АТО, їх у нас 5 770, і вимушено переміщені особи – майже 1 000. Протягом 2016 року населенню Черкащини нашими працівниками було надано більше 40 000 послуг».
Слід зауважити, що робота з учасниками АТО і їхніми родинами – один із нових напрямків роботи, який потребує швидкого навчання фахівців і їхньої психологічної підготовки. Із цією метою для працівників соціальних служб у районних центрах Черкащини організовуються спеціальні тренінги та семінари. «Ми намагаємося сприяти вирішенню нагальних питань ветеранів, − розповідає Богдан Михайлович, − це оформлення документів, працевлаштування, психологічна допомога. До того ж, якщо є потреба, беремо їхні родини під супровід».
Ще одним новим напрямком роботи центрів соціальних служб є допомога переміщеним громадянам зі Сходу нашої країни. На Черкащині зараз перебуває понад 9 000 вимушених переселенців, під соціальним супроводом перебуває 950 осіб, при чому спектр надання послуг цій категорії громадян дуже широкий. Директор Черкаського обласного центру соціальних служб пояснює: «Буває, що такі люди звертаються до нас лише за матеріальною допомогою, але згодом при спілкуванні виявляється ціла низка проблем. Ці люди потребують оформлення відповідних документів, працевлаштування, влаштування дітей в освітні, навчальні заклади, а також психологічної допомоги». Крім того слід зауважити, що до вимушених переселенців зі Сходу потрібен спеціальний підхід, адже вони пережили надзвичайний стрес, бачили війну на власні очі, іноді втратили рідних. Отже, робота з такими людьми потребує особливої психологічної витримки».
Ну й нарешті найширша категорія родин, з якими працюють соціальні працівники – це сім’ї у складних життєвих обставинах. Пам’ятаєте: всі сім’ї щасливі однаково, а нещасні по-своєму? Алкоголізм і наркозалежність, психологічне і фізичне насилля, батьківська байдужість і дитяча злочинність – все це причини або наслідки неблагополуччя родин. Їх під супроводом центру соціальних служб Черкащини − 5 500. Аби виявити такі родини, центр співпрацює із навчальними і медичними закладами, поліцією і сільськими радами. Після виявлення неблагополучної сім’ї починається кропітка праця щодо соціального супроводу і надання допомоги дітям та особам, які цього потребують. А це ціла низка заходів, від належного виконання яких залежать долі людей.
Отже, як бачимо, роботи у соціальних служб Черкащини чимало, і об’єм її на протязі останніх років суттєво збільшився. А от кількість соціальних працівників в Черкаській області, які мають цю роботу робити, − лише 203 особи. Санжарівець Богдан Михайлович вважає, що соціальний працівник має бути в кожній сільській громаді, тільки тоді соціальні послуги населенню будуть надаватися на належному рівні. «У 2012 році під час реформи нашої служби по області за рахунок державного бюджету було додатково введено 368 посад соціальних працівників, − згадує Богдан Михайлович. − Тобто в селі з’явилася окрема підготовлена людина, яка знала проблеми громади і проблеми окремих родин. Соціальні працівники надавали послуги безпосередньо на місцях, фахово і оперативно. Ці фахівці працювали при сільських радах 2,5 року. За цей час був колосальний сплеск виявлення сімей, що знаходяться в складних життєвих обставинах, здійснювався соціальний супровід, надавалася допомога. Тоді жителі нашої області реально відчули, що проводиться соціальна робота. Потім державні кошти закінчилися і ці працівники були скорочені». Але сьогодні, незважаючи на цей досвід, буває так, що голови територіальних громад, які створюються в рамках децентралізації, не розуміють необхідності таких кадрів і економлять на них.
Але не зважаючи ні на що, соціальна служба Черкащини працює. Завдяки підтримці Черкаської обласної адміністрації вдалося зберегти від скорочення 106 посад соціальних фахівців. «Робота триває, − посміхається пан Санжарівець, − і при першій можливості, при наявності коштів ми плануємо знову збільшити штат. Є проблеми, але ми їх вирішуємо спільно з місцевими владами. Нам ідуть назустріч, адже всі розуміють, що соціальне напруження в країні збільшується і без соціальних працівників не обійтися. А планів у нас багато, серед них у найближчій перспективі – створення патронатних сімей, запровадження наставництва над дітьми».
Від себе зауважу, що в нашій державі на професії «соціальний працівник» ще з радянських часів стоїть печатка непрестижності й малооплачуваності. За роки незалежності в принципі нічого не змінилося. Прикро, адже саме люди цієї професії допомагають тим, хто в силу життєвих обставин потрапив в біду. А від тих обставин, як то кажуть, зарікатися не варто.
Юлія Вовкодав
