Однією з особливих і надзвичайно давніх традиції, пов’язаних із вшануванням померлих, є приготування поминальних обідів, під час яких всі згадують своїх померлих і вшановують пам’ять про них. Хоча й не існує жорстких обмежень щодо того, які саме страви повинні бути на столі в такий день, певних неписаних правил таки варто дотримуватися.
Найголовнішими стравами, які обов’язково беруть з собою на кладовище є паски і крашанки. Крашанки зазвичай на цей час залишаються ще з Великодня. Також нерідко ще перед Великоднем печуть і невеличкі пасочки спеціально для того, щоб взяти її з собою на цвинтар. Якщо ви цього не зробили, можете виготовити або придбати невеличку пасочку. На відміну від великодньої, поминальна паска не потребує особливих прикрас.
Поминальний обід повинен відповідати чотирьом основним критеріям: бути простим і строгим; підтримувати фізичні і душевні сили (адже відомо, що їжа – відмінний антидепресант), бути приготованим із свіжих і якісних продуктів, сприяти бесіді і збереженню душевної атмосфери, в якій люди, які зібралися для духовного спілкування в пам’ять про померлого, зможуть трохи відпочити. Склад страв багато в чому залежить від достатку кожної родини та існують певні традиційні страви, які зазвичай заведено готувати.
Поминальну трапезу обов’язково починають з куті. Зерна, на основі яких готують кутю, є символом воскресіння. Для її приготування потрібно 400 г пшениці, 1 скл. маку, 0,5 скл. цукру чи 2 ст. л. меду. Пшеницю перебрати, промити, всипати у киплячу воду. Коли вода закипить, пшеницю відкинути на друшляк, промити холодною водою, дати закипіти, накривши кришкою, поставити у гарячу духовку. Коли каша упріє, стане м’якою, остудити. Між тим, мак промити, обпарити окропом, злити воду, промити в холодній воді, знову обдати окропом і холодною водою. Мак розтерти, додавши цукор чи мед, змішати з пшеницею, підливши трохи холодної кип’яченої води.
Однією з традиційних «поминальних» страв є капусняк. Причому він має бути густим і добре настояним. Можна замінити його борщем. До других поминальних страв традиційно зараховують кашу і котлети.
Ще з давніх часів на поминальних трапезах обов’язково були млинці – як символ сонця, що вмирає і воскресає. Замість них можна взяти пиріжки.
Кисіль теж споконвіку займає важливе місце під час поминальних обідів. Тож, не забудьте приготувати і його.
Звичайно, при бажанні можна нарізати свіжих овочів і фруктів, ковбаси і м’ясних делікатесів, подати різноманітні салати, оселедець або іншу солону рибу, бутерброди з ікрою, паштетами, шпротами. Головне, пам’ятати, що при поминанні немає мети наїстися чи вразити когось вишуканістю, дорожнечею і великою кількістю страв.
Із напоїв подають узвар із фруктів і меду, кисіль.
Чи буде на вашому поминальному столі алкоголь і який саме – вирішувати лише вам, але не завадить знати, що церква не підтримує вживання «гарячих напоїв» під час поминання, оскільки в Біблії зазначається, що «вино – звеселяє серце», а поминки не привід для веселощів.
Поминки прийнято починати й закінчувати молитвами за спокій, під час обіду запалюють лампади та свічки на знак полум’яної молитви. За столом недоречні гучні розмови, сміх, пісні. Це час внутрішнього зосередження, спогадів, особливого єднання близьких людей. Тільки тоді зі звичайного обіду трапеза перетворюється на потаємне спілкування з тим, хто навіки пішов, і тільки тоді вона набуває сенсу.
