Так співпало, що Міжнародний день музеїв та день народження Черкаського обласного краєзнавчого відзначається в травні. Цього року краєзнавчий музей відзначає 99-річчя та готується до майбутнього вікового ювілею.

Майже сторічна історія
Починається історія музею з початку ХХ століття, коли в середовищі інтелігенції тодішнього повітового міста зародилася ідея створення в Черкасах краєзнавчого музею. Однак, вона залишилася не реалізованою, оскільки, як зазначалося в рішенні міської думи, прийнятому у відповідь на звернення громадян 1908 − 1909 роках, у міському бюджеті на будівництво музею не вистачало коштів.
Приступити ж до практичного втілення в життя задуму про створення в Черкасах музею вдалося у 1918 році. Ініціативну групу, до якої ввійшли представники місцевого осередку «Просвіта» і вчительської громадськості міста, очолив тоді невтомний дослідник історії Бочков Дмитро Павлович, який пробув на посаді директора музею з 1918 по 1935 рік. Основою збирання експонатів для майбутньої експозиції стали матеріали 35-го Орловського і 36-го Брянського полків, які дислокувалися в Черкасах. Новостворений музей розмістився у гарному приміщення на вул. Гоголівській, 115.

Згідно з документами й написом на штампі, музейна установа називалась спочатку «Черкаський історико-педагогічний ім. Т. Г. Шевченка музей», заснований у 1918 році Черкаським товариством «Просвіта». Пізніше музей мав круглу печатку з написом «Науковий історико-педагогічний музей Черкащини». У березні 1919 року на базі вже існуючого музею було створено єдиний музей із архівом та науковою бібліотекою.
Невдовзі музей, об’єднавшись із архівом і науковою бібліотекою, облаштувався у приміщенні колишнього духовного училища на вул. Парадній, 19 (пізніше на тому місці збудували приміщення нинішнього обласного управління Національного банку України, що на розі сучасних вулиць Дашкевича і Хрещатик).
Після відновлення радянської влади для музею настав новий час. У грудні 1920 року він був узятий на державне утримання і підпорядкований відділу народної освіти Черкаського повітового виконавчого комітету Ради робітничих, селянський та червоноармійських депутатів.
У тому ж році було остаточно вирішене питання про повернення музею до приміщення на вулиці Гоголівській, 115, де він розміщувався протягом багатьох наступних років. У 1924 році музей мав 5 невеликих відділів: природничий, виробничий, історико-культурний, медико-санітарний та архівно-бібліотечний.
У 1920-х рр. була створена меморіальна кімната Т. Г. Шевченка, в якій експонувалися перші видання «Кобзаря», оригінальні видання пов’язані з перебуванням Т. Г. Шевченка на Черкащині.
Поступово робота музейного колективу увійшла у звичне русло. Продовжувався збір і опрацювання краєзнавчих матеріалів. На початку 40-х рр. у музейних колекціях нараховувалось 20 800 одиниць експонатів.
Враховуючи аварійний стан приміщення музею (на вулиці Гоголя) керівні органи області 28 червня 1973 року ухвалили рішення закрити експозицію для відвідувачів.

17 квітня 1978 року відбулася перша реорганізаційна нарада на будівельному майданчику, а 12 травня вийнятий перший ківш землі. Будівництво музею тривало до кінця 1983 року. Почалася робота над створенням експозиційних відділів. 8 травня 1985 року відбулося відкриття музею.
Своєрідним підсумком багаторічної розробки фахівцями музею шевченківської тематики стало відкриття 1989 року, з нагоди 175-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, єдиного не тільки в Україні, а й у світі музею однієї книги − Черкаського музею «Кобзаря» Т.Г. Шевченка.

Понад 150 тисяч експонатів та 250 тисяч відвідувачів
Нині Черкаський обласний краєзнавчий музей − один із найстаріших та кращих музеїв України, центр краєзнавчого, екологічного, естетичного та духовного виховання підростаючого покоління. Колекція музею налічує понад 150 тис. основного фонду та 20 тисяч науково-допоміжного. Щороку храм історії відвідує понад 250 тис. осіб.
У музеї працюють 30 експозиційних залів, площа становить майже 3 000 квадратних метрів. Тут є зали, які розповідають про історію, природу, етнографію, історію, археологію нашого краю, Черкащину в роки сучасності. Крім того, на четвертому поверсі − виставкові зали, де експозиції найчастіше змінюються.
− На сьогодні найвідвідуванішою експозицією є виставка про участь наших земляків у Революції Гідності та антитерористичній операції. Особливою увагою відвідувачів користуються зали, присвячені Великому Кобзареві − Тарасу Григоровичу Шевченку. Її постійно ми доповнюємо матеріалами про те, як сьогодні вшановують відомого земляка, − розповідає директор музею Алла Кушнір. − До речі, багато експозицій «потерпають» від змін. Щороку в експозиції змінюється від 3 000 до 5 000 одиниць експонатів. Це дає змогу нам показати нові матеріали, речі, нових людей та героїв.

До слова, щороку працівники музею збирають 4−6 тисяч одиниць експонатів тільки основного фонду. Завдяки цьому музей має першу категорію музейних установ України. Нещодавно завершилася передача музейних матеріалів тютюнової фабрики, так само прийшли матеріали з музею тролейбусного парку.
− Експозиція – це айсберг музейної робити, а головний пласт роботи музейних працівників – це відслідковування історії Черкащини, збір матеріалів, наукове їх опрацювання, а вже потім створення різноманітних музейних виставок та експозицій, − зазначає Тетяна Кайдалова, заступник директора Черкаського обласного краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України. − Також важливо займатися науково-просвітницькою роботою, адже можна мати прекрасні фонди, експозиції, але якщо вони мовчатимуть, це буде половина роботи. Багато чого залежить від того, як розповідати про експонати, зацікавлювати відвідувачів історією нашого краю. Кожен із наукових працівників має свої теми, за якими збирають експонати, опрацьовують та пропагують їх через лекції, тематичні заняття, екскурсії. Наукові працівники часто зустрічаються з дошкільнятами, школярами, студентами.
Також музей має ще й декілька відділів – це музей книги «Кобзаря» Т. Г. Шевченка, музейна кімната «Робочий кабінет Василя Симоненка» в редакції газети «Черкаський край», музей Тараса Шевченка в Мошнах Черкаського району, музей родини Симиренків у Млієві Городищенського району, музей-садиба В’ячеслава Чорновола у Вільховці Звенигородського району, музей історії села Старосілля Городищенського району.

Поважний ювілей
− Останній весняний місяць найбагатший на заходи, виставки, експозиції. До нашого музею приходить численна кількість відвідувачів. Цей рік − не виняток. До Міжнародного дня музеїв та Міжнародного дня вишиванки плануємо відкрити експозицію, присвячену 100-річчю Української революції та виставку «І рушник вишиваний на щастя, на долю дала», − розповідає Алла Кушнір.
Наступного року Черкаський обласний краєзнавчий музей відзначатиме 100-річчя з часу заснування. До поважного ювілею готуються завчасно: планують зібрати колег з усієї України та провести наукові читання, випустити нову книжку про історію музею.
− Ми – багаті саме своїм колективом, на сьогодні тут працюють – 116 осіб (разом з відділами), у самому ж музеї − понад 100, − підкреслює Алла Андріївна. − Хочеться відзначити колег, які віддали Черкаському краєзнавчому значну частину життя: головний хранитель Валентина Мухова, заступник директора Тетяна Кайдалова, заступник директора з науки Валентина Нестеренко, керівники відділів: Валентина Волик, Ольга Мазуренко, Лариса Сиволап, Вікторія Наумчук, Ірина Собко, Олександр Шумейко, Олександр Шишкін, Сергій Ганницький, старші наукові працівники: Людмила Риндіна, Тамара Кургіна, Олена Шевчук, Тетяна Григоренко, Денис Кулик, Тетяна Валах, Вікторія Огієнко, Оксана Черкашенко, Марина Бугеря.

Колектив Черкаського краєзнавчого музею щиро вітає колег зі святом! Міцного здоров\’я, безмежного щастя, натхнення та реалізації всіх творчих задумів.

Олеся Зінченко