Новина із категорії: Юлія Вовкодав, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Хвостато-вухата поїздка залізницею

Хвостато-вухата поїздка залізницею
Юлія Вовкодав, RSS
Дата: 24-05-2017, 09:29.
«Ти правда їхала потягом з Мілою? І як воно?» – ці питання задавали всі, хто дізнавався про мої вимушені мандрівки з нашим чотирилапим членом родини. Насправді все не так складно, як можна собі уявити. Головне в цій справі дотримуватися чинного законодавства і максимально підготуватися до можливих собачих несподіванок під час дороги.
Чому я сказала про законодавство, тому що категорично не збиралася нікому давати хабарів. Хоча всі, з ким спілкувалася про майбутню поїздку, радили просто «домовитися» з провідником. Але ж ми легких шляхів не шукаємо. Тож для початку я прочитала правила перевезення тварин на сайті Укрзалізниці. Там є такий абзац: «Перевезення собак незалежно від розміру при собі в купе пасажирського чи швидкого поїзда, у тому числі собак-супровідників сліпих, дозволяється лише в купейному вагоні за умови викупу пасажиром усіх місць купе. Великі собаки (вищі 45 см, не більше одного) перевозяться у намордниках на ланцюжках або ремінних прив'язках, малі собаки – у ящиках, корзинах, клітках (не більше двох особин)». Так от фраза «дозволяється ЛИШЕ в купейному вагоні за умови викупу пасажиром усіх місць купе» багатьох вводить в оману, коли її цитують окремо від наступного абзацу. І люди собі уявляють: які ж це треба заплатити кошти аби викупити все купе. Але в наступному абзаці нас заспокоюють: «У плацкартних вагонах нічних швидких та пасажирських поїздів, вагонах 2-го класу поїздів «Регіональний експрес», Інтерсіті (ІС) та Інтерсіті+ (ІС+) кімнатні тварини не більше двох особин (малі собаки, коти тощо) перевозяться в ящиках, корзинах, клітках або контейнерах із водонепроникним абсорбуючим дном (не більше одного місця ручної поклажі), які розміщуються на місцях, призначених для ручної поклажі, на руках у пасажира або під місцями для сидіння». Вже легше, правда? Читаємо далі: «У регіональних поїздах великі собаки перевозяться у крайніх тамбурах першого й останнього вагонів під наглядом супровідника, а малі собаки розміщуються під місцями для сидіння в ящиках, корзинах, клітках (не більше двох особин)» Тут зрозуміло: для великих собак – тамбур, для малих – переноска і під сидіння.

Отже я почала шукати переноску для своєї собачини. Спочатку в неті, потім, коли начиталася безліч статей про вибір переносок, зрозуміла, що хатинку для мандрівки краще за все приміряти. Отже наш спільний з Мілою похід в зоомагазин і ми розуміємо… що ніякої переноски ми купувати не будемо. Тому що переноска для дорослої 8-річної собаки, яка жодного разу її не бачила – це катування, реакція на яке – істерика. Консультанти зоомагазину порадили купити намордник, а з провідником таки домовитися. Намордник ми купили, навіть не зважаючи на Мілині протести і проти нього теж.
Далі був наступний етап − ветеринарний. Правила перевезення тварин попереджають: «Наявність оформленого належним чином ветеринарного документа для собак, дрібних кімнатних тварин та кімнатних декоративних птахів є обов'язковим». Отже йдемо до ветеринара. Довідуємось, що аби отримати дозвіл на перевезення собаки, тварина повинна мати паспорт і відповідні щеплення. Тут є кілька нюансів.

1. Обов’язковим щепленням для отримання дозволу на перевезення тварини є щеплення від сказу. Воно має бути проведене не раніше ніж за рік до поїздки і не пізніше ніж за один місяць. Тобто якщо собака не щеплена, ви маєте спланувати поїздку не пізніше ніж за місяць і швиденько щепити тварину. В іншому випадку вам прийдеться відкласти мандрівку або… «домовитися» з лікарем. Але ж ми свідомі громадяни. Тож за щеплення дбаємо заздалегідь.
2. Всі щеплення, які робилися тварині, обов’язково мають бути відмічені в паспорті. Паспорт можна придбати в державній ветеринарній клініці. В нашому випадку був звичайний блокнотик, заведений вісім років тому, на першій сторінці якого вказані прізвище, ім’я хазяїна, адреса проживання, прізвисько собаки, приблизна дата її народження (адже нашу красуню ми взяли в притулку для тварин) і порода (у нас -дворняжка).
3. Обов’язковим документом є і ветеринарне свідоцтво по формі №1 (для перевезення тварини) видається у будь-якій державній ветклініці за три дні до поїздки. Аби його отримати треба привести собаку для огляду ветеринара, пред’явити лікарю паспорт собаки з усіма щепленнями і перерахувати через банк плату за адмінпослугу в розмірі 18 грн. 09 коп.
Нарешті ветеринарні документи є, отже можемо купувати білети на потяг. Для нашої Міли нам дали «перевізний документ на багаж (тварини, птахи)» з приміткою «багаж на руках пасажира», хоча мій багаж чинно йшов поряд. Цей документ коштує відсотків двадцять від вартості повного квитка, але поверненню, як звичайні залізничні квитки, не підлягає. Тож плануючи поїздку варто про це пам’ятати.

Ну і нарешті збираємося в дорогу. Ось кілька хвостатих порад, які обов’язково стануть в нагоді:
- Не варто перегодовувати собаку перед дорогою (так, її може укачати), але й голодною вести теж не варто (тому що смикатиме вас при вигляді будь-якої їжі).
- Щодо заспокійливих: якщо ваша собака буде в переносці – так, можна дати пігулочку валеріанки, нехай в дорозі спить. Якщо буде йти своїми лапами – не варто. Наша ветлікар пояснила, що при зміні оточуючого середовища собака мобілізується і адаптується, якщо її пригальмувати седативними препаратами, тварина не зможе оптимально сприймати зміни навколо, тож нервуватиме і дратуватиметься. Отже отримаємо протилежний ефект.
- З метою гігієни варто мати з собою пелюшку і зайву пачку вологих серветок. Хоча з нами в дорозі нічого такого не трапилося. А пелюшку я постелила на сидіння, з метою тої ж таки гігієни, бо шість годин качатися в плацкарті під столиком утомливо навіть тварині.
- На форумах собачників пишуть, що в дорогу обов’язково треба мати ветаптечку. Каюсь, у мене аптечки не було. Я обмежилася бактерицидним пластиром і бинтом. Наступного разу виправлюсь. А інформацію щодо складу ветаптечки можна знайти на будь-якому ветсайті.
- І ще: візьміть в дорогу улюблені собачі смаколики (сухе собаче печиво, шматочки дрібно порізаного немасного м'яска). Коли песик буде гарно поводитися пригощайте його дрібнюсенькими порціями, коли сумуватиме і тривожитиметься – теж. Так дорога для нього стане веселішою.
- Тепер про провідників: з ними треба потоваришувати, незважаючи на те, що зазвичай тільки-но вони бачать собаку коло свого вагону, грізно мовлять «в вагон з собакою неможна!». Сміливо пред’являйте всі документи на перевезення тварини, перераховуючи їх вголос. З таким підходом вас ні на мить не затримають − будьте певні.
- Про оточення: будьте готові, що у вашому вагоні можуть їхати чоловіки трішки «під шафе», діти і добрі тітоньки, що люблять тварин. Одні можуть по-приколу дратувати собаку, інші проявляти зайву увагу і вигляді «ой яке гарнюнє, дай тебе погладжу». Доброзичливо, але впевнено поясніть людям, що чіпати собаку не слід, адже зайва увага в дорозі для неї є додатковим стресом.
- Про інших собак: це проблема, скажу я вам. Адже на вокзалах завжди є зграї місцевих псів, які чужого можуть зустріти дуже агресивно. Я стикнулася з цим на станції імені Т. Шевченка. Нас захистив незнайомий чоловік. Кілька голосних команд «фу» − і тварини розійшлися. Але враження не з приємних. Цікаво, що коли ми їхали у зворотному напрямку на тій самій станції жоден пес до нас не підійшов.

Наприкінці хочу сказати, що собаку в дорозі не варто сприймати, як тягар. Ваша спільна мандрівка – це така собі пригода, тож намагайтеся отримувати від неї насолоду. Частіше гладьте свого улюбленця, частуйте собачими печеньками і разом спостерігайте за пейзажами, що пропливають за вікном потяга. Пройде час, забудуться дрібні клопоти, і колись ви згадуватимете цю мандрівку з теплом і посмішкою.

Теги: черкаси, черкаська область, поїздка, залізниця, блог, Юлія Вовкодав

Черкаси наживо

17 жовтня до Дня захисника України в Черкасах відбудеться презентація заключного етапу черкаського циклу Всеукраїнського соціального проекту
Черепи в кілька рядів знайшли на городі у жителя Чигирина. Археологи та антропологи називають це унікальною знахідкою. За їхніми словами, це можуьб
< >
«Самотня» мама ...
Юлія Фомічова, RSS
Про книгу «Ретроград» ...
Лев Хмельковський, RSS
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o