Ситуація з поширенням туберкульозу серед дітей та підлітків в Україні напружена. Захворюваність серед дітей (0–14 років) торік становила 8,6 особи на 100 тис. населення, тоді як серед підлітків (15–17 років) – 19,6 особи на 100 тис. населення. Чому так і як можливо знизити захворюваність на «білу чуму» серед юнацтва, ми запитали у Лідії Суханової, завідувачки кафедри дитячої фтизіатрії і пульмунології Харківської медичної академії післядипломної освіти, головного позаштатного спеціаліста МОЗ України з дитячої фтизіатрії.
– Лідіє Анатоліївно, ситуація з дитячим туберкульозом в Україні поступово погіршується. Чим, на Вашу думку, це спричинено?
– Значному поширенню дитячого туберкульозу сприяють недостатнє скринінгове обстеження (туберкулінодігностика і флюорографія), що охоплює нині менше половини дітей в Україні. Це по-перше. По-друге, великий резервуар інфекції. Зараз є така тенденція: дорослий, хворий на туберкульоз, проходить інтенсивну фазу лікування у диспансері, а підтримуючу фазу – в амбулаторних умовах. Недоліковану людину відпускають додому, після чого лишається імовірність того, що вона не вилікується остаточно і буде заражати оточуючих, що небезпечно насамперед для дітей до трьох років і підлітків. У розвинених країнах усі хворі на туберкульоз лікуються в умовах закритих стаціонарів – так лікарі можуть за ними ретельно стежити.
– Як пов’язана проблема «білої чуми» із загальним рівнем організації охорони здоров’я?
– Проблема туберкульозу пов’язана із загальними, організаційними питаннями медицини. Досі немає протоколу. Зараз представники влади пропонують українським лікарям використовувати протоколи інших країн. Але не можна вважати ситуацію з туберкульозом у нас і в інших країнах однаковими. Адже в них інша ситуація, у них немає епідемії. З урахуванням усіх рекомендацій ВООЗ, останнє слово стосовно лікування туберкульозу належить провідним фахівцям країни, про яку йдеться.
Додам, що поширенню туберкульозу сприяє зниження матеріального рівня життя в країні. У таких умовах усе населення – у групі ризику.
– Що, насамперед, потрібно зробити, щоб почати змінювати ситуацію?
– Щоб змінити ситуацію на краще, важливо зробити скринінгове обстеження – якщо не усього населення, то хоча б 90–95 % – сюди входить і флюорографічне обстеження, і туберкулінодіагностика. І, звісно, кожен із нас має уважно ставитися до свого здоров’я, регулярно проходити медогляди (раз на рік). Для дітей до 14 років – має бути проведена туберкулінодіагностика, а для підлітків – флюорографічне обстеження. Найголовніше при будь-якій хворобі, у тому числі при туберкульозі, – її рання діагностика. Саме у таких випадках можливе швидке вилікування з малими залишковими змінами. У разі пізньої діагностики хвороба перебігає ускладнено, закінчується з великими залишковими змінами, що іноді навіть потребує хірургічного втручання, зростає вірогідність виникнення рецидивів. У деяких випадках недуга навіть позбавляє хворого життя.
– Ви часто наголошуєте на тому, що дитячий туберкульоз повинен лікувати фахівець відповідного профілю. Які відмінності між дитячим і дорослим туберкульозом?
– Ці відмінності є на кожному кроці: йдеться і про виявлення хвороби, і про її запобігання, і лікування недужого. Фтизіатри, які працюють із дорослими, вважають, що дитина – це маленький дорослий. А це не так. Хворобу у дітей виявляють за допомогою туберкулінодіагностики (проба Манту – ред.), у дорослих шляхом флюорографії. Лікування призначають дорослим залежно від віку, дітям – залежно від ваги тіла. Важливим є проведення сезонних курсів профілактики серед дітей, які контактували з хворими на туберкульоз.
Триває скорочення кількості ліжок у стаціонарах та санаторіях, втім дехто наполягає на необхідності переведення дітей на амбулаторне лікування. Але це буде не на користь хворим на туберкульоз дітям. Батьки не отримують лікарняного, а лікування туберкульозу досить тривале – до року, а іноді навіть до 18–20 місяців. Батьки не можуть так довго дбати про дитину й не працювати, тому зникає можливість контролювати процес лікування.
До того ж, перебуваючи у стаціонарі, дитина не просто приймає ліки, вона ще й проходить ретельне обстеження, що дає змогу своєчасно виявити можливі ускладнення. Для успішності лікування важливо завершити цей процес у стаціонарі або санаторії – під контролем лікарів. Пам\’ятаймо, що діти не просто наше майбутнє, це потенціал нації, тому до них потрібно ставитися уважно.
