Загинув військовий у зоні проведення АТО – під Волновахою Донецької області. 5 червня у Городищі на площі Миру відбулися траурні заходи. Провести героя в останню дорогу прийшли керівники району та міста, представники трудових колективів, жителі району. До рідних зі словами щирого співчуття звернувся голова райдержадміністрації Олексій Лавріненко та заступник командира батальйону Матвій Матвеєв. Священики Городищенського благочиння на чолі із митрофорним протоієреєм Іоанном Жигалом провели чин відспівування. Коли труну з тілом загиблого несли через площу, сотні городищан стали у глибокій скорботі на коліна.
Поховали героя в його рідному селі Журавка. Траурна процесія їхала через Петропавлівку, Вербівку, Вільшану. Голови місцевих рад та жителі Вербівки та Вільшани також вийшли провести земляка, встелили шлях квітами, за що велика подяка сільському голові с. Вербівка Василю Бондарю та селищному голові смт. Вільшани Володимиру Яровому.
В організації поховання взяли участь Городищенська райдержадміністрація (голова Олексій Лавріненко), районна рада (заступник голови Микола Панчишин), районний військовий комісаріат (т.в.о. районного військового комісара Сергій Яригін та головний спеціаліст командування Володимир Герасименко), Журавська сільська рада (голова Надія Жежерун), Спілка воїнів АТО, волонтери. Всі фінансові витрати по похованню та поминальному обіду взяли на себе депутат обласної ради Володимир Коломієць та директор ТОВ «Журавське» Володимир Іващенко. Не залишились осторонь представники громадських організацій, воїни-прикордонники, фермери та інші.
Василь Бурачук народився 18 травня 1994 року в Сторожинецькому районі Чернівецької області. У 2001 році разом з батьками переїхав в село Журавку Городищенського району. Василь був доброзичливий, ввічливий, відважний, чуйний, мав багато друзів, займався спортом. 27 травня 2015 року був призваний на строкову службу, а вже 30 вересня підписав контракт. Служив у складі 30-ої бригади. Загинув 2 червня в районі Волновахи Донецької області. Коли розпочався гранатометний обстріл, він був убитий у потилицю кулею ворожого снайпера. У нього залишилися мати, батько, дві молодші сестри, а також цивільна дружина і донька.
Володимир Чос
