Українські школи Америки святкують закінчення навчального року. 10 червня таке свято відбулося в Школі українознавства при парафії св. Андрія Первозваного в Савт-Бавнд-Бруку, Нью-Джерзі. Зустрілися в Українському культурному центрі у Сомерсеті.
Гостей привітала директор школи Галина Маринець. Молитву разом з дітьми виголосив о. Василь Шак. Потім відбувся великий концерт, на якому садочок й усі класи співали і читали вірші. Свято готували Слава Данищук, Наталя Мороз, Оксана Наливайко, Рома Лабовка, Роман Борса, Дмитро Шевченко, батьківський комітет, який очолює Юрій Матяк, інші вчителі й батьки. Фінансовий директор Української національної федеральної кредитової спілки Зенон Галькович вручив традиційний грошовий дарунок школі.
На концерті показала інсценізацію з історії України, яку діти приготували за книжкою Юрія Шумеляка, виданою у Львові 1937 року і збереженою у бібліотеці 124-річного українського тижневика «Свобода». Історичні постаті – князі і гетьмани – виходили до дівчини-України у шатах того часу, читали вірші про славне минуле. Виставу доповнили героями та подіями пізніших часів Другої Світової війни.
Юрій Шкрумеляк народився 18 квітня 1895 року в селі Ланчин. У дитинстві був пастухом, голодував. Після закінчення початкової школи в 1907 році його як найкращого учня громада направила на навчання в Коломийську гімназію. Закінчивши гімназію, навчався у Львівському університеті і у Празькому вільному університеті, який закінчив блискуче.
Юрій Шкрумеляк був серед перших добровольців, які зголосилися йти в українські військові загони у складі австрійських формувань на заклик Головної Української Ради після початку війни з Росією 1 серпня 1914 року. Брав участь у боях за гору Комарницьку і Стрий. Був поранений. Лікувався. Вийшов із шпиталю та повернувся до стрілецького війська, яке в серпні 1915 року стояло у Бережанах. Воював на берегах Золотої Липи, брав участь у святі об’єднання України на Софіївському майдані в Києві 22 січня 1919 року.
У доробку цього письменника багато творів і рукописі, які розійшлися і стали народними. У 1948 році він був засуджений до 10 років позбавлення волі у таборах Печори за антирадянську діяльність за доносом Ярослава Галана.
Другу інсценізацію за мотивами української народної казки «Сірко» підготувала з дітьми вчителька Наталія Мороз (вона грала вовка). За основу вона узяла популярний мультиплікаційний фільм «Жив−був пес» режисера Едуарда Назарова, створений 1982 року. Вовк надав старому псові прислугу і пес вирішив йому віддячити – запросив на весілля в селі. Коли вовк наївся, то серед загальних веселощів став співати. Люди його вигнали, а самі пустилися до танцю.
Після концерту до кінця дня тривали дитячі розваги на зеленій галявині біля школи.
