Журавлиний крик

У творчих людей, як правило, мрій хоч відбавляй. Та й у нетворчих хоча б іноді трапляється помріяти – про нову роботу, кращу зарплатю, подорожі. Очі закрив – і немов побував там, де хотілося б.
Очі відкрив – і повернувся у невтішну реальність. На жаль, лише незначний відсоток прекрасних мрій набувають відчутні риси.
«Є велика мудрість в тому, щоб зберегти схильність до мріяння. Мрії надають світу інтерес і сенс. Мрії, якщо вони послідовні і розумні, стають ще прекрасніші, коли вони створюють реальний світ за своїм образом і подобою». (А. Франс)

Є велика сміливість в тому, щоб піти за мрією. Адже для цього потрібно вийти із зони комфорту. Пірнути з головою в невідоме. Можливо, наплювати на злісне шипіння і невдоволення за своєю спиною. І на початку цього тернистого шляху ти не знаєш напевно, чи дійдеш до фінішу. Залишається ВІРИТИ. Але віра – велика сила. І одного разу твої мрії створять реальний світ!
Як же це трагічно – коли «реальний світ» вбиває мрії…
Майже 10 років тому, в переломний момент свого життя, я написала один вірш, і до сих пір він –певний символ мого життя. В моїй душі тоді звучав «журавлиний крик» і не давав спокою. Моя мрія здавалася безнадійно недосяжною. Але я прийняла рішення – йти, чого б це мені не коштувало.
Можливо, у вашій душі теж звучить крик. Тоді для вас – ці рядки.

Бентежний зов із неба білим птахом
Моїй душі застиглій доріка,
Коли капіж спадає дзвінко з даху
Та гомонить пробуджена ріка.

Твердять мені: «Тримай в руках синицю,
Пали огарки в хаті дармовій.
Згаси вогонь, від нього всі дурниці,
А журавля настирного – убий…

Хіба людина путня зрозуміє,
Навіщо кличе він у дальню путь?..»
Та я мовчу, бо в серці маю мрію:
Нехай грозять, нехай мене клянуть –

Настане мить, яку жадаю палко,
Коли, за обрій кинувши журбу,
На журавлиний крик весняним ранком
Я на плоту вербовім попливу.

(Авторський переклад з російської)

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x