Смерть дитини: бездіяльність лікарів чи необачність матері?

Дата: 28-08-2013, 14:18

Смерть дитини: бездіяльність лікарів чи необачність матері?
Черговий випадок малюкової смерті в нашій області трапився в Черкасах 30 червня в «Черкаському міському пологовому будинку «Центр матері та дитини». Олена Гагосова виносила здорове дитя, але народити його живим жінці не вдалося. Вона переконана, що через байдужість і бездіяльність лікарів. Останні ж запевняють, що їхньої вини немає. Обидві сторони висловлюють свої позиції. Можливо, остаточно з’ясує, чому ж дитині так і не судилося народитися живою, суд, куди Олена Гагосова збирається звернутися.

- Третьою дівчинкою я завагітніла минулої осені, це була бажана дитина, про народження якої мріяла останні чотири роки, - розповідає 30-річна черкащанка Олена Гагосова. - Чекали на появу сестрички й мої старші доньки. Разом із ними ми обладнали для неї місце в кімнаті: поставили ліжечко, Настя сама несла з магазину нову ковдру й радісно казала: «Залишилося тільки Машу покласти», чого ми ніколи вже не зробимо…

УЗД на 29-ому тижні вагітності показувало, що в мене здорова дівчинка, але за два тижні до прогнозованої дати пологів планове УЗД виявило трикратне туге обвивання пуповини навколо шиї, а також аритмію в серці дитинки та надуту артерію на голівці. Біопрофіль плоду на той момент становив 6 балів із 10. Спеціаліст із УЗД сказала мені, що в дитини дистрес (термін «дистрес плода» означає всі зміни функціонального стану плода. Це поняття, включає в себе: хронічну внутріутробну гіпоксію плода, гостру гіпоксію, загрозу асфіксії чи гіпоксії плода – авт.), і що «меня надо уже родоразрешать», дитина до цього повністю готова. Я відразу ж приїхала в «Центр матері й дитини», на вулиці Конєва, пам’ятаю навіть, не їла нічого, бо була переконана, що мене відразу ж прооперують. Але лікар, до якої я потрапила, сказала, що вірити треба не «узістам», а лікарям, тому, з її слів, вона порадилася з головним лікарем і начмедом, вони прописали мені прокапати пентоксифілін, у інструкції якого протипоказанням є вагітність. Я просила лікарів зробити кесарів розтин, але вони сказали, почекаємо до вівторка, як свята пройдуть, лікарі вирішать що робити далі.

Після трьох днів крапельниці дитині дійсно полегшало: аритмія зникла, артерія здулася, а біопрофіль плоду піднявся до 10 балів. Глянувши на результати УЗД, лікар сказала, що показань для кесаревого розтину вже немає. Тому я запитала, що мені робити далі й чи можна виписатися з лікарні додому. На що та відповіла: «Так, тільки нікуди не зникай». Після цього наполягла, щоб я написала заяву нібито «на виписці я наполягаю» і сказала вдома рахувати рухи плоду та чекати початку родової діяльності, а потім викликати «швидку». Зі спокійною душею я поїхала додому, три дні рахувала рухи плоду, записувала їх у зошит. Але на третій день дитинка чомусь різко забилася всередині, брикнула ніжками й затихла. Я відразу ж викликала «швидку». У лікарні серцебиття моєї дитини вже не чули, а на УЗД сказали, що вона померла. А я ще й тоді не могла в це повірити.

Того ж вечора мене поклали у відділення на першому поверсі й сказали чекати до ранку, доки прийде головний лікар і вирішить, що робити далі. Я не спала всю ніч. Навіть не знаю, що може бути гірше для жінки. Після огляду головного лікаря вранці мені повідомили, що медики вибрали тактику очікування, мовляв: при мертвій дитині робити кесарів розтин не можна, а народжувати самостійно мені ще рано, тому мушу чекати, коли пологи почнуться природним шляхом. Для мене це був шок. Дитинка вже сплила і сильно давила мені на ребра. Я плакала й знову молила лікарів дістати з мене вже мертве дитя. Один черговий лікар сказав: «Ви ж розумієте: я не хочу, щоб на моїй зміні щось трапилося». А інший, який тоді здався мені справжнім рятівником, вирішив штучно викликати пологи. На той момент минула доба відтоді, як моя дитина вмерла. Народжувала я 6 годин, а потім я змушена була дивитися на мертве немовля і підписати згоду на те, що воно народилося мертвим. Дівчинка гарненька така була з ледве відкритим ротиком. Навіть акушерка сказала, що їй моторошно на все це дивитися…

За результатами експертизи, моя дитина задихнулася до початку пологів. Відтоді минув майже місяць. Я готую звернення до прокуратури, щоб, може, хоча б так вплинути на байдужість і бездіяльність лікарів та допомогти іншим породіллям не втратити своїх діточок. Чому ніхто з медиків не попередив мене, що стан дитини настільки серйозний, чому мені дозволили поїхати додому, чому така байдужість? Раніше не було такого. Коли я десять років тому народжувала своїх дівчаток, лікарі по кілька разів перестраховувалися, щоб, не приведи Господи, щось не так, а зараз… Зараз протоколи…»

«Вона пішла від нас тільки з порушенням серцебиття плоду, а прийшла з уже мертвою дитиною»
- Цей випадок, звісно, дуже прикрий, - каже заступник головного лікаря комунального закладу «Черкаський міський пологовий будинок «Центр матері та дитини» Василь Габро. - Шкода й маму, і дитинку. Але… Залишилася б вагітна в лікарні під наглядом лікарів, таких наслідків можна було б уникнути. Адже пішла вона від нас тільки з порушенням серцебиття плоду, а прийшла з уже мертвою дитиною.

Річ у тому, що кожен лікар у своїй практиці повинен чітко дотримуватися протоколу. А за ним, навіть трикратне обвивання пуповини навколо шиї не є показанням для кесаревого розтину. Раніше, коли УЗД не робили, жінки народжували здорових дітей із різною кількістю обвивань. Тому й сьогодні, за протоколом, вагітні в таких випадках повинні народжувати природним шляхом. Просто в конкретному випадку, з Оленою Гагосовою, пуповина, ймовірно, була закороткою, а дитина рухливою, тому вона так раптово й задушилася. Якби лікарі відійшли від протоколу й зробили їй кесарів розтин після першого УЗД, можливо, дитинка й вижила б. Але протокол є протокол, і відступати від нього не можна. Проте якби жінка в той момент, як дитина забилася, була в лікарні, медики устигли б вжити термінових заходів. А так вона попри вмовляння медиків не залишати пологовий будинок, вирішила йти додому. І цей конкретний випадок комісія визнала непопереджуваним, тобто таким, уникнути якого було не можливо. Що ж поробиш, доля така…

«Лікарі не винні»
Запевняє директор департаменту охорони здоров’я Черкаської міської ради Олег Стадник, прокоментувавши ситуацію так:

– Розібралися ми з цією баришнею, Гагосовою. Особисто вона до нас не зверталася, але будь-які випадки малюкової смерті ми завжди розглядаємо на координаційній раді. Розголошувати причину смерті дитини Олени Гагосової без її на те згоди ми права не маємо, тому для преси ця інформація закрита. Але одне сказати точно можу: лікарі в цьому випадку не винні, а вагітній треба було постійно перебувати під наглядом лікарів у медичній установі.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода