Олексій Колісник: «Війна дуже швидко вчить: не ставить двійок, а просто вбиває»

Олексій Колісник: «Війна дуже швидко вчить: не ставить двійок, а просто вбиває»

Краматорськ, Лисичанськ, Ясинувата, Артемівськ, Донецький аеропорт… Група десантників зі складу 6-ї аеромобільної десантної роти під командуванням Олексія Колісника лише за перший рік антитерористичної операції пройшла чимало, а бачила ще більше. Основними завданнями групи були боротьба з тероризмом на внутрішній території України, утримання локацій, придушення бандитизму та налагодження мирного життя на звільнених територіях.

Олексій Колісник нині голова громадської організації «Черкаський союз учасників АТО». До початку АТО у Збройних силах України Олексій Колісник уже служив понад 9 років. Народився 1974 року у місті Черкаси, тут же й виріс. Після школи пішов служити до армії, після чого вступив у військове училище. Життєві обставини склалися так, що хлопцю довелося покинути навчання та піти служити за контрактом, відтак військова справа стала справою життя.

Коли в Україні у 2014 році почалась антитерористична операція, Олексій Колісник безапеляційно вирішив – йтиме воювати за свою країну.

– На той час кадрових військових та професійно підготовлених солдатів було дуже мало, тому вважав за необхідне долучитися до АТО, поділитися своїм професіоналізмом, особливо у підготовці молодих солдатів протистояти ворожій армії. Це було доцільно – стати на захист тих демократичних інтересів, які нашій державі принесла Революція Гідності, – розповідає Олексій Колісник.

Спочатку чоловік поїхав у 95-ту Житомирську десантно-штурмову бригаду, тоді вона ще називалась аеромобільна, на посаду заступника командира роти з бойової підготовки особового складу 6-ї аеромобільної роти.

– Один день на тій «війні» можна прирівняти до місяця служби у звичайних збройних силах, – говорить Олексій Колісник. – Перебування у зоні цього конфлікту здатне повністю змінити людину. За три місяці солдат змінюється на всі, як то кажуть, 360 градусів. Війна дуже швидко вчить: не ставить двійок, а просто вбиває. Тому ті, хто не пристосовувався до змін, просто не витримували…

Почали роботу із бойового злагодження, що проходило на полігоні в Житомирі, а після батальйонно-тактичного навчання роту спрямували проходити злагодження з механізованими частинами ЗСУ, а далі – у місто Херсон, якому загрожувало вороже захоплення бойового аеродрому. Там знаходилися бойові вертольоти, тому командування вирішило посилити оборону цього об’єкту.

Потім була робота у сепаратистськи налаштованому місті Добропілля, далі – місто Ізюм, з якого рота відправилася у Краматорськ посилювати 8-й полк спецназу. Там потрібно було захищати аеродроми цивільної та військової авіціації, де перебувала військова комендатура.

– Почалася активна фаза конфлікту. Просто на наших очах через обстріли з багатоповерхівки під час прогрівання двигунів на злітній смузі було спалено військовий вертоліт МІ-8, загинули льотчики, – згадує чоловік. – Краматорськ заблокували, були сутички, ситуація загострювалася. Ми мали облаштувати блок-пост на трасі Краматорськ–Дружківка, проте ворожі сили нас прижали так, що довелося відправитися в аеропорт Краматорська. І там ми опинилися в оточенні, що тривало з травня 2014-го по липень цього ж року. Це, можна сказати, була переша бойова операція, що запам’яталася надовго…

Після того було ще багато операцій зі звільнення міст, посилення позицій та озброєння інших батальйонів, перебування у Донецькому аеропорту. Олексій Колісник пишається тим, як навчив «своїх хлопців», адже після аеропорту Донецька їхня рота вийшла без жодних втрат. На жаль, через контузію та тяжкий стан здоров’я військовослужбовця визнали непридатним до продовження служби.

Опинившись у мирному житті Олексій Колісник зрозумів, що не може жити просто так, склавши руки. Так зародилася ідея створити організацію, яка б підтримувала наших військових, які перебувають у зоні АТО, тих, хто звідти повернувся і не може пристосуватися, допомагала б сім’ям загиблих тощо.

– Наша організація об’єднує однодумців, патріотів і охочих боротися далі за Незалежність нашої країни вже на теренах мирного життя, підтримуючи тих, хто і далі продовжує нести службу і захищати наші землі від загарбників, – говорить Олексій Колісник. – Нам вдалося налагодити співпрацю з усіма медичними та реабілітаційними закладами, органами влади, організовуємо заходи патріотичного характеру.

Цей рік незалежності Олексій Колісник характеризує як важкий. Говорить, що поки на нашій землі загарбники, то кожен рік буде нелегким. Проте варто боротися за свою країну, її незалежність та добробут людей, кожен у своїй ніші може допомогти розбудувати Україну зсередини, головне – прагнути і діяти.

Анна Сакун, Фото: Олександр Рибалка

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

1 Коментар
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Олена

Дякую, Олексію! Прочитала на одному подиху! Бережи вас Бог!?

1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x