Черкаська дамба: правила виживання

Владислав Бедринець, RSS,
Дата: 31-08-2017, 11:22

Практично все своє доросле життя мій батько провів за кермом. Кермувати доводилося і величезними багатотоннажками, і автобусами, і швидкісними легковушками. Професійний водій із багаторічним стажем, він завжди повторював: «Синку, найголовніше правило дорожнього руху складається із трьох літер «Д». Якщо ти будеш його дотримуватися, то позбавиш себе від безлічі проблем, а можливо і збережеш життя. Коли я запитував, як же розшифровується оте шоферське «3D», він відповідав просто: «Дай Дорогу Дурню!».

Хай вибачають мене черкаські водії, але чомусь саме ця фраза першою прийшла в голову, коли довелося потрапити на черкаську дамбу в момент вечірнього відкриття руху.

Затор на дамбі
Затор на дамбі

На щастя, серед сотень машин, якими кермували роздратовані і втомлені люди, більшість намагалася рухатись із дотриманням елементарної техніки безпеки. Особливо дисципліновані навіть примудрялися не порушувати Правил дорожнього руху і орієнтувалися на знаки, що вказували на обмеження швидкості, заборону обгону тощо. Щоправда таких було справді небагато.

З дитинства люблю математику. Особливо її закони, які визначають різноманітні пропорції і співвідношення. Не без гордощів зізнаюся: і мені на дамбі вдалося відкрити один. Хочете поділюся? Виявляється, чим дорожчою машиною кермує людина, тим менше у неї бажання дотримуватися поради, яка колись була написана величезними буквами на щиті транспортного цеху підприємства, де працював мій тато: "Водії, будьте взаємно ввічливі!" Обганяють, підрізають, впихуються в середину черги, мало не розштовхуючи інших своїми кенгурятниками, чомусь саме елітні транспортні засоби. Ну, воно й зрозуміло. Чим заможніша людина, тим швидше їй треба рухатися по життю і по дорозі, щоб утримати авторитет і статус. Біда лишень, що Той, хто створив закони фізики, не врахував цієї особливості. І водій новенького "Лексуса" під час лобового зіткнення з 20-тонною фурою або вилітання за межі дорожного полотна у зелені води Дніпра має не менше шансів на незаплановану зутріч із Творцем, ніж будь-хто інший.

До речі, про "вилітання". Шанс відчути себе у невагомості, щоправда на дуже короткий час, на черкаській дамбі мають практично всі. Стару огорожу познімали, нову поставили не скрізь. Для того, щоб відправитись у неочікуване купання в Дніпрі, інколи достатньо просто на кілька градусів повернути кермо. Звісно, десь там, в країнах загниваючого капіталізму, небезпечну зону огородили хоча б яскравою стрічкою. Але в нас такого нецільового використання стрічки ніхто не допустить. Врешті-решт, криза в країні. Кожна копійка на рахунку.

О! Добре, що згадав про гроші. Ніхто не в курсі, куди збираються подіти після ремонту тонни сталевого тросу та металевих загорож, які познімали з дамби? Бо я тут подумав... Якщо нікому не треба, то може ми з тестем приїдем заберемо? Ну, свині коло льоху загорожу зробимо, а як трохи залишиться, то й на брухт здамо. Чи може хтось інший вже запланував здати?

І ще одне противне запитання, яке стосується огорожі. Чи зможуть втримати від незапланованого пірнання оті нові тонесенькі бетонні стовпчики і натягнута на них пофарбована фольга хоча б бабу Маню на мотороллері, якщо вона не справиться з керуванням і вріжеться в загорожу? Невже радянські залізобетонні відбійники були вже аж настільки бридкими і ненадійними, що їх потрібно було замінювати на таку крихку красу?

Дочитавши до цього місця, хтось уже напевно подумав. Ну, журналюга! Їздили люди до нього і все було нормально. А воно раз проїхало і вже нагадило. Знаєте. А й справді нагадив. Чесно. Причому в буквальному смислі цього слова. А що ще накажете робити? Дві години ми стояли в черзі перед дамбою. А найближчий цивілізований туалет – за десятки кілометрів. Єдине, що втішає – не я один такий. Свідчення цьому – тонни туалетного паперу та серветок, рівномірно розкладені в кущиках по обидва боки дороги біля Благодатного. Ні, звісно, в якійсь там Європі хтось би обов’язково подумав про те, що водії і пасажири – живі люди з певними фізиологічними потребами. Для них обов’язково потрібно встановити в місцях тривалого очікування тимчасові вбиральні. Місцеві підприємці б навіть нажилися, продаючи водіям і пасажирам напої і їжу. Але ж пам’ятаємо – у нас криза! Жодного натяку на надмірні витрати. Тому нормальні патріотично налаштовані черкащани, не залежно від віку і стану здоров’я, з метою економії бюджетних коштів не повинні дозволяти собі не те, що їсти і пити в дорозі, а й навіть... ну, все інше.

Отже, повертаючись до заголовку. Якщо ви хочете вижити на черкаській дамбі, сідайте за кермо дорогого позашляховика, обладнаного парашутом і повітряною подушкою. Одягайте величенький підгузник і не забудьте покласти в багажник трохи води і бутербродів. А ще незайвими будуть лопата для снігу, лижі та ковзани. Запитаєте, навіщо я згадав ці зимові речі? Бо, схоже, що затягнеться весь цей екстрім над-о-о-о-о-вго.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода