У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше дитиною був побачений світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця між міріадами зірок, чиста зелена травичка і тисячі різних квітів, що радують око різноманіттям. Це та земля, де кожен робить перші кроки, земля наших пращурів. Вона найдорожча за все на світі, вона живить душу теплом і дає наснагу. Варто покинути рідну місцину, як затужать серце і душа. Для всіх моїх односельчан таким місцем є село Селище.
Наше село відоме своїми виробничими традиціями. А ще у нас довга і цікава історія освіти. Кажуть, кожна хата красна своїми вуглами. Так і кожна школа – це свій неповторний світ зі своїми звичаями, традиціями, святами, історією. Почалася історія освіти Селища в дореволюційний час. У той час у нашому селі відкрили церковно-приходську школу, в якій навчалося 25-30 осіб. На той час у Селищі було 57 письменних, серед них середню освіту мали 5 осіб, із вищою освітою не було нікого. Згодом ставлення до освітнього процесу почало поступово змінюватись, з\’явилася необхідність не лише в початковій, а й у повноцінній загальній освіті.
Дітей у Селищі було багато, та й у навколишніх селах їх вистачало, тож вирішили будувати велику й ошатну школу в нашому населеному пункті. У 1936 році розпочали спорудження будівлі школи, а 1938 року вона відчинила двері перед місцевою дітворою. З приходом нацистських окупантів (влітку 1941 року) навчання у школі припинилося, а гітлерівські вояки розмістились тут на квартирування. Після лютневого відступу ворога у 1944 році вже у квітні діти знову приступили до занять.
До школи ходили не лише селищенські дітлахи, а й із Сухин, Гути-Селищенської, Переможинців, Таращі, Журавки, Дацьок, Прутильців, Сегединців. Було по 2-3 паралельних класи з наповнюваністю понад 30 учнів. Щоб розмістити всіх, навчалися у дві зміни. Йшли роки, змінювалося життя, поліпшувалися умови навчання. З’явилися кабінети, водяне опалення, тир, автоклас при цукровому заводі. Згодом на приміщенні перекрили дах, переробили систему опалення, по-сучасному оформили коридори та навчальні кімнати. Шкільний комп’ютерний клас нині підключений до мережі Інтернет. Але школа, завдяки ініціативним директорам, учителям ніколи не зупиняється на досягнутому. Дякуючи постійній допомозі народного депутата Геннадія Бобова, адміністрації села та цукрового заводу, керівництву СТОВ «Злагода» наш заклад рухається в ногу з часом. Нині школу і садок відвідують діти сіл Селища, Гути-Селищенської, Таращі, Журавки.
Із 2011 року у складі навчально-виховного комплексу відновлено роботу дошкільного навчального закладу «Веселка». Найсучасніше і найзатишніше місце стало улюбленим для двох груп дошкільнят та їх вихователів. Садочок із задоволенням відвідує 43 дитини. Адже вони знають, що їх привітно зустрінуть молоді, творчі та досвідчені вихователі Марина Юріївна Тараненко та Леся Миколаївна Валькова, приділять належну увагу помічники вихователів Валентина Михайлівна Гриценко та Олена Олексіївна Бєланова.
Усім давно відомо, що ігрова діяльність для дітей дошкільного віку має виключне значення, адже гра для них – це і навчання, і розвиток, і вміння спілкуватись та бути частиною соціуму. Моральні якості, сформовані у грі, впливають на поведінку дитини в майбутньому житті. Кожна гра для малюка – творча діяльність. Саме тому оформлення ігрових зон має дуже важливе значення для розвитку дітей. Правильно підготовлене освітнє середовище дозволяє робити процес навчання більш ефективним і дає можливість повноцінно розвиватися.
Усе це знає і розуміє наш обранець, відомий своєю постійною допомогою освітянам, народний депутат Геннадій Бобов. Не один раз нам, учителям, доводилося дякувати за добрі справи і матеріальну допомогу цій людині. Ось і цього разу він не залишився байдужим до наших проблем.
Завдяки робочим місцям на Селищанському цукровому заводі, молодь нашого та навколишніх сіл залишається жити у своїх рідних місцях. Отже, збільшується і кількість малят-дошкільнят. А це означає, що збільшується кількість проблем у керівника навчального закладу. У дошкільній установі «Веселка» не вистачало ліжечок. Щоб вирішити цю проблему, ми знову звернулися по допомогу до свого депутата. Невдовзі за сприяння Геннадія Борисовича Бобова були придбані 3-ярусні ліжечка, а також столик і стільчики для малят. А у групах, на радість нашим дітям, з’явилися два нових розвивальних ігрових куточки «Кухня», та один – «Магазин».
Педагогічний та учнівський колективи, батьки висловлюють безмежну вдячність Геннадію Борисовичу за його небайдужість, за постійне піклування і підтримку навчально-виховного комплексу. Завдяки його допомозі наші сільські дітлахи не відчувають себе в чомусь обділеними, отримують навчання і виховання, як і у великих містах. Тож хотілося б присвятити нашому депутату слова видатного педагога В. О. Сухомлинського: «Праця не тільки там, де людина сіє хліб або садить дерево. Найбільш тонка, найбільш складна праця, коли людина приходить до людини, бачить у її очах, читає поміж рядків її поклик про допомогу. Ця праця є вищою мірою людського духу».
Світлана Петрівна Собченко, директор Селищенського НВК
