Як відрізняти трудовий договір та договір цивільно-правовий (договір підряду)? Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується зарплата, установлені законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Цивільно-правовий договір, у свою чергу, — угода між підприємством й особою на виконання певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
За договором підряду, укладеним між власником та особою, остання зобов’язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Водночас основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. А за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує свою роботу й виконує її на свій ризик.

Оплачується за підрядним договором не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи й оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
У разі порушення працівником обов’язків трудового договору його може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (догана або звільнення).
Крім того, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу згідно з актом виконаних робіт. Відповідальність виконавця роботи за порушення ЦПД насамперед має встановлюватися самим договором (пеня, штраф тощо). У трудових відносинах такі види санкцій не допускаються.
У трудових відносинах на роботодавця покладається низка обов’язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору.
Так, зокрема, роботодавець зобов’язаний забезпечити працівникові безпечні та нешкідливі умови праці. Крім того, він не має права вимагати від працівника виконання роботи, пов’язаної із явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про працю.
Щодо цивільно-правових відносин, то в даному випадку подібних вимог немає, а визначальним фактором для умов праці виконавця є те, про що домовились сторони.

За договором підряду відповідно до Цивільного кодексу одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника).
Таким чином, власний ризик виконавця робіт істотно відрізняє ЦПД від трудового договору.
Особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), підлягають страхуванню від нещасного випадку. Водночас для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто працюють за ЦПД, передбачено добровільне страхування.
Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором метою є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує та виконує свою роботу.
Тож якщо не встановлено факту прийняття особи на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не роз’яснено їй права й обов’язки та не поінформовано під розписку про умови праці тощо, такий договір не можна вважати трудовим.
Ці та інші питання лунали під час «гарячої лінії», що відбулася у прес-центрі «Нової Доби». Продовження теми – у наступних номерах.