Символ справедливості багатьох поколінь українців

Символ справедливості багатьох поколінь українців

З часів Національної революції середини XVII ст., або простіше кажучи, з часів гетьмана України Богдана Хмельницького, до наших днів дійшла специфічна пам’ятка історії. Знаходиться вона у центрі села Суботів Чигиринського району. Це – так звана «Кам’яна Баба», про яку оповідають, що при ній «було карано козацьких ворогів». Навіть сьогодні, підійшовши до неї і ретельно її оглянувши, можна побачити давньо-історичні місця рубання шабель.
Народившись в Суботові я майже щодня бачив цю камінну пам’ятку історії сивої давнини. І для жителів мого рідного села вона є як рідною. Це свого роду талісман і оберіг нашого села.

Існує багато цікавих міркувань з приводу появи на наших притясминських землях цієї пам’ятки історії. Чимало в її дослідження внесла відомий історик, науковець і краєзнавець Надія Василівна Кукса. Мені приємно сьогодні констатувати, що це моя шкільна вчителька, яка чимало вкладала у моє формування і як особистості, і як майбутнього історика. Нещодавно Н.В. Куксі рішенням Національної спілки краєзнавців України присвоєно почесне звання «Почесний краєзнавець України».
Повернемось до історії появи та значення цієї унікальної в своєму роді кам’яної пам’ятки історії в селі Суботів.

Як засвідчують історичні джерела, ще у ХVІІ ст. «кам’яні баби» стояли на всіх помітних серед степів місцях, на проїжджих шляхах. Але по мірі заселення вони стали зникати: селяни стали розбивати їх, звозили з курганів, використовували під час будівництва. Як не парадоксально, але наявність кам’яних стел характерна для південних степів України, проте для Середнього Подніпров’я це досить рідкісне явище. Саме до цього унікального явища і відноситься «кам’яна баба» в Суботові. Коли, звідки і яким чином вона тут з’явилася, за браком достовірних джерел сказати поки що не можна.
Найдавніша відома на сьогодні згадка про суботівську «бабу» належить українському етнографу французького походження і досліднику старожитностей першої половини XIX століття Домініку П’єру де ля Флізу, який поряд з іншими пам’ятками краю виділив, описав і замалював «кам’яну бабу». Дослідник, опираючись на народні джерела пов’язує її появу з часами Богдана Хмельницького.

Символ справедливості багатьох поколінь українців

Підтвердженням цьому є і дійшовший до наших днів народний переказ, який є досить знаним серед жителів села Суботів. «Більше як триста років тому поставив у селі Суботові Кам\’яну Бабу Богдан Хмельницький на лихо й страх панам-гнобителям. Колись там була велика площа, на тій площі Богдан Хмельницький з козаками судили пійманих панів і до Кам\’яної Баби відрубували їм голови. Ворогів же і гнобителів у трудящих завжди було дуже багато, тому й панської крові пролилося там чимало. Але пани, як той бур\’ян, множилися і росли на людське лихо. Богданові Хмельницькому не вдалося дотла викорчувати це отруйне зілля. Тому він і поставив Кам\’яну Бабу на страх панам. Незвичайність цієї Баби в тому, що вона протягом віків виділяла з себе пролиту панську кров. Порижіла польсько-шляхетська кров застерігала клятих панів і кликала людей знищувати своїх гнобителів.
Перед смертю Хмельницький казав людям берегти Кам\’яну Бабу, щоб коли знову з\’являться якісь недруги нашого народу, то щоб і їм повідрубували голови.
Особливо помітна була панська кров на Кам\’яній Бабі в старі часи. Лише після жовтня 1917 року, коли не стало панів, перестала виділятися шляхетська кров з Кам\’яної Баби. Зараз замість крові там залишилися червонуваті плями. Так і простояла вона протягом довгих віків як грізне застереження гнобителям. Під час війни фашистські окупанти боялися цієї Баби і наказали поліцаям закопати її. А коли прогнали фашистів, то знову люди відкопали цю стареньку Кам\’яну \”Бабусю\” і поставили на те ж місце, де її колись поставив своїми руками Богдан Хмельницький».

У 1898 р., як пам’ятку археології, «кам’яну бабу» фіксує в своїй «Археологічній карті Київської губернії» Володимир Антонович.
На сьогодні серед жителів села Суботів побутує думка, що «баба» стояла колись на межі суботівських земель і була перевезена до села під час епідемії. Люди вірили, що стела врятує населення села від смертельної хвороби.
Як стверджує знаний краєзнавець Надія Кукса, на сьогодні атрибутувати пам’ятку справа непроста. Знані в Україні археологи досі не прийшли до одностайної думки, до культури якого періоду віднести стелу.

Так, відомий сучасний черкаський археолог Михайло Сиволап не відкидає версію, що вона може відноситися до кола пам’яток періоду бронзи. Проте, посилаючись на археолога, колишнього завідуючого відділу археології раннього залізного віку Інститут археології НАН України Олексія Тереножкіна зазначає, що це може бути і скіфська пам’ятка.
Відомий науковець і археолог С. Бессонова стверджує, що стела не може бути половецькою за відсутністю антропоморфних ознак, та й половці до наших країв не дійшли. Цієї ж думки притримуються й інші фахівці Інституту археології НАН України. Невеликі розміри стели та стовпоподібність виступають на користь скіфської версії. Проте пам’ятка може відноситися і до культу сарматських племен, поховання яких локалізовано на околицях Суботова і Чигирина.

Як бачимо, археологічна наука поки що не може з впевненістю остаточно атрибутувати суботівську стелу.
Проте пам’ятка не втрачає своєї ваги для історичної науки і потребує подальшого дослідження і охорони. Рішенням виконкому Черкаської обласної ради від 28 вересня 1973 р. її взято під охорону, проте стан її зберігання і охорони бажає кращого.
Завершуючи даний матеріал, хочу запросити всіх тих, хто не був на Чигиринщині, завітати і насолодитись духом історії, намилуватись природою краю, і, виходячи із цієї статті, заїхати в Суботів, зупинитись в центрі села і доторкнутись до Кам’яної Баби. Це надзвичайно енергетично. Повірте мені. Для мене особисто – це ніби доторкнутись до символу справедливості багатьох поколінь українців.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x