Коралове намисто, дукачі, згарди, ґердани, хрести та сережки. Понад 380 прикрас нині демонструється в Черкаському краєзнавчому музеї. Свою колекцію представив Юрій Коваленко, який уже понад сорок років займається збором та реставрацією старовинних українських жіночих прикрас. Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
− Ще в 60-ті роки якось потрапило до рук кілька поламаних дукачів. Відтоді зацікавився цими прикрасами й дізнався, що ці вони зникли в 30-х роках в часи Голодомору. Дуже мало залишилося їх у людей. Відтоді почав збирати їх, а до рук потрапляти й інші жіночі прикраси. Таким чином назбирав колекцію для виставки, − розповідає автор Юрій Коваленко.
На виставці представлені прикраси майже з усієї України: Чернігівщина, Західна Україна, Слобожанщина, Центральна Україна, Південь. Усі ці прикраси приходили до Юрія Григоровича доволі в занедбаному стані. Кожного дукача потрібно було відновлювати, деякі за фотографіями чи розповіддю людей. Серед експонатів на виставці найчастіше зустрічають прикраси з Вереміївки, Ірклієва, Чорнобая.
− В експозиції представлені найбільш шановані жіночі прикраси: коралове намисто, дукачі, згарди, гердани, хрести. Найголовнішою прикрасою є корали. То була б не жінка, якби вона не мала хоч одного разка коралів, хоча й коштували вони не дешево, − розповідає дочка Юрія Коваленка Ярослава. − Один разок коралів – в ціну однієї корови. Другою за значимістю прикрасою є дукачі. У різних регіонах України відрізнялися вони своєю стилістикою та формою. Дукачі не були лише селянською прикрасою, носили їх і представниці козацької старшини. Також на виставці представлені згарди, які носили на Гуцульщині. Це одна з найархаїчніших прикрас. Ґердани найбільш поширеними були на Галичині. Чільне місце в колекції займають хрести. Також серед українського жіноцтва було популярними сережки, які мали різноманітні форми й прикрашалися коралами.
Робили всі ці прикраси сільські ювеліри, прозвані в народі золотарями. Це були звичайні селяни, котрим вдавалося якимось чином навчитися золотарському ремеслу. У вільний від хліборобської праці час вони творили красу, продовжуючи давні мистецькі традиції.
Фото з виставки тут
