У Шполі провели «Бабусине свято»

У Шполі провели «Бабусине свято»

1 жовтня у всьому світі відзначають День людей похилого віку. Цього осіннього дня у міському парку дитячого дозвілля міста Шполи для всіх літніх жителів громади відбулись урочистості під назвою «Бабусине свято». Під час заходу своїми виступами бабусь та дідусів радували народні аматорські колективи міського будинку культури «Берегиня» та «Вечорниці». Про це «Нова Доба» дізналася в Шполянській міській раді.

Опівдні, біля будинку ігротеки в дитячому парку підготовані організаторами місця для сидіння вщент заповнилися громадянами похилого віку. Більшість із них поважні пенсіонери, але серед них були й «молоді» бабусі, які прийшли на свято з онуками. Незважаючи на літній вік, люди випромінювали життєствердний оптимізм, а при спілкуванні заряджали позитивом. Адже в душі вони назавжди залишилися молодими, веселими і здоровими.
Під запальні пісні народного аматорського колективу «Берегиня» та веселі музики «Вечорниць» бабусі навіть пішли у танок. Потому у хвилинку-гуморинку, поважні шполяни від душі сміялись із гуморесок, які виконував художній керівник аматорського колективу «Вечорниці», Сергій Мельник.
Трохи далі, вздовж алеї, шполяни любувались показом робіт «Майстриня – хоч куди!». Вишиті полотна, рушники, килими все це творіння літніх жінок «із золотими руками», продовжувачами народних традицій зі Шполи та Лебедина – Олени Остапенко, Оксани Бойко, Наталії Свистун, Світлани Остапенко, Таїсії Галати.

Цього дня всіх відвідувачів парку вразив вишитий шедевр «Наш родовід» шполянської майстрині Олени Остапенко. Представлена робота розпочиналась цитатою авторки книги «Етнологія України», Г. Лозко: «Кожна сучасна людина лише по часовій глибині 20 поколінь (близько 500 років) теоретично має 1048576 предків. Кожна крапля іншоетнічної крові розходиться по жилах всього народу».
За словами Олени Іванівни, перші відомості про родину Остапенків сягають із 1858 року по жіночій лінії. 159-літнє коріння власного роду та родинні зв’язки свого чоловіка вона вивчала понад півроку. А скільки пішло часу, щоб вишити родове дерево на канві, точно й не пригадає.
− Якось прийшовши зі школи моя онучечка запитала у мене, хто і ким були мої мама й тато і як звали батьків її дідуся. Відтоді я замислилась і твердо вирішила спочатку дослідити сімейний родовід, а потому перенести родинне дерево на полотно. Вишита робота лишиться моїм нащадкам, сподіваюсь вони стануть гідними продовжувачами розпочатої справи, − поділилась під час розмови народна майстриня.
Поряд із цим, інші витвори мистецтва не менш заслуговували на увагу. Тому наприкінці урочистого свята бабусь, учасниць виставки «Майстриня – хоч куди!» нагородили подяками Шполянської міської ради за вагомий особистий внесок в розвиток та збереження народного декоративно-прикладного мистецтва, всіх інших учасників свята пригостили солодкими подарунками.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x