Історія 1. Корова коштувала 3 рублі
Існує стійкий міф, що «до революції корова коштувала 3 рублі». Вочевидь він з’явився у важкі 1920−1930-ті роки, коли дореволюційне минуле асоціювалося з часом у спокої і достатку. Але суспільна пам’ять занадто заглибилася у часі, аж у першу половину ХІХ століття, коли ціни й справді не були надто високими. Натомість ціна корови на початку ХХ століття становила 60−70 рублів. Воли коштували від 120 до 170 руб. за пару.
На запитання, багато це чи мало, може дати відповідь порівняння цієї суми з заробітною платою. Зокрема, на Правобережжі річна заробітна плата сільськогосподарського робітника коливалася від 40 до 80 рублів.
Тому попри всі твердження про золотий час за царя, можна констатувати, що корова для пересічного українського селянина коштувала дуже дорого.
Історія 2. Свастика на банкнотах
Досить поширеною є думка про використання більшовиками у якості символу свастики – хреста з загнутими кінцями.
Щодо банкнот – це твердження відповідає дійсності – на банкнотах, які друкувалися і були у обігу до 1922 року, є зображення свастики. Але щодо включення свастики до переліку символів РРФСР мусимо висловити своє скептичне ставлення.
Перші російські банкноти зі свастикою були випущені ще Тимчасовим урядом влітку 1917 року.
Термінове замовлення Тимчасового уряду Експедиції Заготівлі Державних Паперів не могло бути виконане з огляду на технічні причини. Тому прискорити випуск нових зразків можна було лише використовуючи вже готові моделі, матриці чи друковані форми від інших, таких, що випускалися, готувалися до випуску чи не випущених банкнот. З огляду на це, були використані напрацювання щодо випуску банкнот Монгольського національного банку 1916 року. На банкноті залишилися буддистські свастика та вузли безкінечності. Завдяки великій свастиці під орлом, вона стала сприйматися як новий державний символ.
Переважну більшість «керенок» було надруковано вже за радянського уряду, тому й свастика стала сприйматися як новий радянський символ. До того ж наприкінці 1919 року Радянська Росія випустила нову серію банкнот – т.зв. «пятаковки». Для їх виготовлення знову були використані «монгольські» матриці і друковані форми 1916 року.
Історія 3. Код Георгія Нарбута
1 березня 1918 року грошовою одиницею Української Народної Республіки була затверджена гривня, яка дорівнювала ½ карбованця.
У часи Русі гривня була ваговою одиницею і являла собою зливок срібла, що важив приблизно 1 фунт. У 12 ст. її вага зменшилася, «київська гривня» важила 160 грам. Слово карбованець виникло пізніше – у 13 ст., коли гривні почали рубати на частини. Інша етимологія слова «карбованець» − від «карби» − насічки на гурті монети.
Найкрасивішою серії гривень 1918 року, та й серед усіх національних випусків періоду Революції, є банкнота номіналом 100 гривень, створена Георгієм Нарбутом.
При виконанні обличчя робітника Г. Нарбут використав портрет Григорія Сковороди, а обличчя жінки схоже на портрет Лесі Українки.
У цьому й полягає «код Нарбута», який він вклав у свою банкноту – мудрість, краса і працелюбство – головні чесноти українського народу.
Історія 4. Шаг, а не копійка
Розмінною одиницею УНР весною 1918 року визначила шаг. 100 шагів дорівнювали 1 гривні або ½ карбованця.
Назва шаг походить від слова «шеляг» (пол. szeląg). Шагом звичайно називали польсько-литовську срібну монету XVII−XVIII ст. вартістю у три гроші (трояк), карбованої з 1528 року. У ці часи шаг дорівнював 2 російським копійкам, через що назву «шаг» перенесено й на пізнішу російську мідяну монету, яка з’явилася на наших землях після Руїни. Після 1839 року з встановленням у Росії лічби на «срібло» найменування «шаг» було перенесене на 1/2 копійки «сріблом» («деньгу») і в цьому значенні вживалося до 1917 року.
Шаги УНР почали друкувати у квітні на картоні у вигляді поштових марок. На звороті вони мали надпис: «Ходять нарівні з дзвінкою монетою». Траплялося, що на ринку вітер виривав паперові марки-гроші з рук. «Хіба ж ці гроші ходять? Вони ж літають!», − сердилися люди. Тому шаги УНР прозвали «метеликами».
Історія 5. Помилки чи незнання мови? Радзнаки 1919 року
У 1919 році російським радянським урядом було вирішено випустити нові гроші – так звані радзнаки. На них вперше зазначалося гасло «Пролетарі усіх країн, єднайтеся!» на 7 мовах: російській, англійській, німецькій, французькій, італійській, китайській і арабській, що було натяком на неминучу світову революцію. Завдяки останньому у народі їх стали називати «вавилонками» та «ходями» («ходя» − китаєць).
У липні 1921 року раптом виявилося, що розміщені на радзнаках 7 ієрогліфів дають не існуючий у китайській мові вираз, оскільки правильне гасло більшовиків має виражатися у 10 ієрогліфах. Але помилка виправлена не була, тому що вже був готовий випуск радзнаків зразка 1921 року, а також йшла активна підготовка до деномінації і грошової реформи 1922 року.
Але на радзнаках 1921 року знову виявилася помилка. Цього разу в німецькомовному варіанті гасла «Пролетарі усіх країн, єднайтеся!» замість «proletarier» написали «proletapier».
Цього разу помилку виправили. Але у обіг встигла потрапити значна кількість бракованих банкнот. Остаточно їх вилучили лише у ході грошової реформи 1924 року.
