Новина із категорії: Володимир Даник, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

То що ж таке – футбол...

То що ж таке – футбол...
Володимир Даник, RSS
Дата: 26-10-2017, 10:21.
І не вперше, і не вдруге задаєш собі питання – а що ж таке футбол?! Бо це ж – явище... Бо це ж... хай і не завжди, але ж частенько... подія! Подія, що її творять не просто добре фізично підготовлені люди, а... особистості.
Оце недавно на роботі (а працюю викладачем в університеті) мимоволі почув розмову двох досвідчених викладачів, докторів (повірте – не найпростіших!) технічних наук. Справа була надвечір, коли вже варто думати про щось актуальне для дня майбутнього, а не для дня теперішнього. Отож про що говорили авторитетні вчені – про те, який спосіб інтегрування слід використати при розв’язанні нелегкої технічної задачі... чи про те, який би експеримент поставити?!
Ні, високолобі інтелектуали ділилися думками щодо того – як там у Німеччині... Ярмоленко! Уже грає на повну силу чи ще тільки до цього прямує!
І це природно. Бо Україні ще у великій мірі відкривати для себе Європу, але ж і Європі ще відкривати і відкривати для себе Україну. І у футболі, і у науці теж.
То що ж таке футбол – модель життя? Так... Але життя – це ж роки! А матч – лише два тайми... Отже, можна сказати, що футбол – це досвід у сконденсованому вигляді!
Футбол – це театр?! Так, і театр теж... Але на стадіоні тисячі глядачів, а у театрі значно менше. І ще – коли ви могли побачити по телевізору театральну постановку якогось з наших найцікавіших театрів?! Думаєте... Важко згадати?! А щодо футболу – і згадувати не треба! Під час останнього туру Прем’єр-ліги.
До речі... наше славне, усіма нами улюблене телебачення (в особі... хоча б одного з каналів!) могло б, нарешті, таки трохи поворушитися, таки відірвати свій натруджений... уважний погляд від політики і таки передати (у перерві між своїми, просто вражаючими своєю нудотою передачами!) якусь з свіженьких прем’єр одного з київських театрів. Бо театр – це ж... майже футбол! Тільки, на жаль, без м’яча... А футбол, ви ж знаєте, як у нас люблять!
А щодо любові до футболу... Уявіть собі ситуацію. Чемпіонат Європи з футболу. Останній матч (у цей день...) завершився. І вже видивлятися нібито нема чого. На екрані чотири сонних дядька, які і самі не сплять, і на глядачів наганяють сон своїми розмовами про побачене. Правда, можна подивитись найцікавіші моменти з матчів, що завершились. А глядачі? А глядачі, свіжесенькі, як огірочки з черкаського базару, не сплять – видивляються повторювані моменти і навіть... слухають коментаторів! Ось як у нас люблять футбол...
Футбол – це творчість?! Так... Бо навіть добре усім відому тактичну схему можна поєднати з власною, щойно знайденою «родзинкою».
Футбол – це мистецтво?! У своїх найвищих проявах – безумовно, так!
Сучасна людина переповнена емоціями, переобтяжена проблемами. Людині потрібно відволіктися від усього цього, відпочити морально.
Мене колись вразило таке повідомлення. У тренерів команд вищої ліги однієї з європейських країн під час матчу вимірювали тиск. Потім результати порівняли. Найнижчий тиск виявився у тренера, який зовні нібито найбільше нервував – постійно щось кричав гравцям, сперечався з суддями і т.д.
А тренер – фігура важлива... Так, це дуже добре – симфонічний оркестр... Але ж і дуже важливо – під чиєю саме орудою!
Людям потрібні... сильні почуття! І футбол дає їм ці почуття...
Футбол об’єднує людей? Безумовно! І коли і говорять, і пишуть про деструктивні дії болільників, хочеться – не заперечити... А додати! Так, футбол об’єднує людей, а об’єднані люди – це сила... А сила прагне – виявити себе. І коли соціально значущої мети для такого вияву нема, з’являється – деструктив... Висновки робіть самі.
А завершити хотів би власним віршем... Ну, певно ж, на футбольну тематику. Не лякайтесь – вірш не дуже довгий... І навіть люди, у яких відверта алергія на поезію, зібравши у кулак всі сили, зможуть його прочитати.

УСМІХНЕНО-ФУТБОЛЬНЕ

Коли дрібніють почуття
І серцю б – стрімкості й розгону!
Ідіть туди, де вир життя –
Нестримним ревом стадіону!

Коли любові – і на грам! –
Аби хлюпнуть її – у вірші,
Ідіть – де гол… чи їм! Чи нам…
І вже життя – відразу інше!

Коли суцвіття юних рим
Перед бідою безпорадні,
Ідіть, де слово – гол!.. – як грім,
І всім цього – цілком достатньо!

О, не кажіть, що ми юрба
І це життя – надміру сонне,
Коли укотре закипа
Висока чаша стадіону!

Теги: черкаси, черкаська область, футбол, блог, Володимир Даник

Черкаси наживо

Черкаський «Плюшкін». 76-річний черкасець понад 10 років складає на своєму подвір’ї непотріб. Речі збирає по смітниках і все несе додому. Сусіди
Залишитись дітьми ...
Анна Сакун, RSS
Про дітей ...
Тетяна Очеретяна, RSS
Росія повертає ракети на рейки ...
Лев Хмельковський, RSS