Усім сучасним користувачам інтернету раджу прочитати уважно про це свято в «Гуглі», а потім вже «заперечувати». Для покоління «радянської» ідеології дозвольте дам відповіді на запитання.
1) «Не наше!». Так, це свято древніх кельтів. Найгучніше відзначається у США, Канаді, Ірландії та Великій Британії. Не будучи державним святом, за популярністю Геловін поступається лише Різдву.
2) «Не християнське». Неправда: після прийняття християнства його святкували як «надвечір\’я Дня всіх святих». Під час святкування Геловіну відбувається традиційне випрошування цукерок дітьми, відвідування тематичних костюмованих вечірок, прикрашання оселі та будівель, вирізання ліхтаря з гарбуза, цукрування яблук, розведення вогнищ, ловлення яблук з відра, розігрування, розповідання моторошних оповідок, перегляд фільмів жахів тощо.
3) «не українське». А «Маслениця» хіба українське свято – де перед Великодним постом всі руськоязикі пускаються «во все тяжкії» гріхи (чревоугодіє, прелюбодіяніє, палили чучало зими, одягаючи його в українську вишиванку?)
Ще до християнства українці Київської Руси святкували «Радуницю», або поминки, гробки – де святкували, розділяючи з душами померлих родичів паску, крашанку. Спочатку християнство забороняло це дійство Навіть радянська влада до 60 років минулого століття забороняла.
«Христос воскрес із мертвих, смертію смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував» – так тепер святкують. Діткам дарували цукерки, вчили їх не боятися смерті, а поважати її.
А українське Івана Купала( яке між іншим заперечує московське духовенство)?
4) Санта Клаус, чи Дєд Мороз? Санта – це Святий Миколай – дитяче свято, коли діткам також дарують подарунки.
Тому вважаю, що не таке вже воно (свято) не наше. А псувати дітям свято – не слід. Нове – це давно забуте старе. На зміну руським «святим», руським (радянським) святам приходять нові. Так – не зі Сходу, а з Заходу. То й що?
Свято Геловін – стало родинним святом, перш за все, дитячим тематичним карнавалом, коли дитина позбавляється страхів, з гумором ставиться і до Бабки-Йожки, і до скелетів, відьмочок. А чи ми з вами в дитинстві не розповідали на ніч казок, страшилок (про Чорну руку, чи темну кімнату?) Не того ми боїмося! Треба боятися не мертвих, а боятися живих, що наносять нам ніж в спину.