1. Чи сплачувати єдиний внесок фізичній особі-підприємцю на загальній системі оподаткування, якщо протягом 2017 р. діяльність не здійснювалася?
Пунктом 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон про ЄСВ) фізичних осіб — підприємців, зокрема тих, які обрали загальну систему оподаткування, визначено платниками єдиного внеску.
Для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування відповідно до п. 2 частини першої ст. 7 та частини п’ятої ст. 8 Закону про ЄСВ єдиний внесок нараховується у розмірі 22 % суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ).
Отже, фізичній особі-підприємцю на загальній системі оподаткування, у якої протягом 2017 р. діяльність не здійснювалася, потрібно сплачувати єдиний внесок.

2. Чи звільняється від сплати єдиного внеску фізична особа-підприємець, яка є «військовим пенсіонером»?
Частиною четвертою ст. 4 Закону про ЄСВ визначено, що фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Умови призначення пенсії за віком визначено ст. 26 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон про пенсійне страхування), згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку.
Абзацом першим ст. 1 Закону України від 09.04.92 р. № 2262- ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі — Закон № 2262) передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, за наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Отже, фізичні особи — підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262, не є пенсіонерами за віком і зобов’язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.

3. Як у 2017 р. зараховується страховий стаж фізичній особі-підприємцю, віднесеній до першої групи платників єдиного податку?
Фізичних осіб-підприємців, зокрема тих, які обрали спрощену систему оподаткування, визначено платниками єдиного внеску (п. 4 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ).
Єдиний внесок для зазначених платників нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у пп. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс), сума єдиного внеску не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється згідно зі ст. 24 Закону про пенсійне страхування, пропорційно до сплаченого єдиного внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).
Отже, фізичній особі-підприємцю, віднесеній до першої групи платників єдиного податку, страховий стаж зараховується пропорційно до сплаченого єдиного внеску.

4. Яку суму єдиного внеску потрібно сплачувати фізичним особам-підприємцям, віднесеним до першої групи платників єдиного податку?
Сума єдиного внеску для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у пп. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу, не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється згідно зі ст. 24 Закону про пенсійне страхування, пропорційно до сплаченого єдиного внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).
Мінімальним страховим внеском є сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ).
Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, віднесених до першої групи платників єдиного податку, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Оскільки з 01.01.2017 р. розмір мінімальної заробітної плати становить 3 200 грн, то протягом 2017 р. розмір мінімального страхового внеску — 704 грн (3 200 грн × 22 %).
Отже, з 01.01.2017 р. сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, віднесених до першої групи платників єдиного податку, має становити не менше ніж 352 грн ((3 200 грн × 22 %) × 0,5).

5. Який граничний термін сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями на спрощеній системі оподаткування?
Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону про ЄСВ).
Фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ, абзац перший пп. 2 п. 6 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 р. № 449 (далі — Інструкція № 449)).
Такі платники можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, враховуються платником при остаточному розрахунку, що здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац другий пп. 2 п. 6 розділу ІV Інструкції № 449). Якщо останній день строків сплати єдиного внеску, зазначених в Інструкції, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 11 розділу ІV Інструкції).
Отже, граничний термін сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями на спрощеній системі оподаткування:
за І квартал — 19 квітня;
за ІІ квартал — 19 липня;
за ІІІ квартал — 19 жовтня;
за ІV квартал — 19 січня.