Новина із категорії: Володимир Чос, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Канів – місто на мальовничих Дніпрових кручах

Канів – місто на мальовничих Дніпрових кручах
Володимир Чос, RSS
Дата: 9-11-2017, 09:31.
Прийнято поєднувати початкову історію Канева зі стародавнім слов’янським містом Родень. Це був укріплений центр на так званій Княжій горі, неподалік від гирла Росі на південь від Канева. Археологічні дослідження датують початки цього міста VII−VIII ст, але найвищого економічного і культурного розквіту Родень досяг в ХІ−ХІІ ст.
Перша письмова згадка про Канів міститься в «Печерському патерику» і датується між 1074 і 1088 роками. Коли князь Георгій Суздальський переміг великого князя Ізяслава Мстиславовича і заволодів Києвом, то Канів віддав у наділ своєму сину Глібу. Канів згадується також у 1144 році, коли князь Всеволод Ольгович заснував тут церкву святого Юрія (Успенський собор). Нині це найстаріший храм на Черкащині.

Канів – місто на мальовничих Дніпрових кручах


У 1155 році Канів є прикордонним містом переговорів між князями Київської Русі та половецькими послами. У 1166 році великий князь Ростислав, розпочинаючи похід проти половців, зібрав союзне військо біля Канева. Тут князі тримали військовий загін, що наглядав за безпекою суден, які проходили Дніпром. Як тільки флот купців щасливо повертався з Царгороду (Стамбулу), військо відходило від Канева. У 1190 році великий князь Рюрик віддав Канів Володимирському князю Всеволоду, але наступного року забрав назад.
У 1239 році Канів захопив Батий. Відтоді в місті постійно перебували татарські баксаки, які панували над краєм. Баскаками називали монголо-татарських воєначальників, урядовців і намісників хана Золотої Орди. До речі, Канів у перекладі з татарської означає «місце крові».

Канів – місто на мальовничих Дніпрових кручах


Невідомо в якому вигляді існував Канів у XIV і XV століттях. Знаємо тільки, що у перші роки XVI ст був відданий Польським королем Сигизмундом І у власність відомому Євстафію Дашкевичу, який командував прикордонною сторожею, що складалася з козаків. Михайло Литвин, посланий Сигизмундом І для огляду укріплень від Смоленська до Очакова, згадує про укріплений Канівський замок та будівлю, названу Вітольдовою лазнею. Близько 1556 року Канів разом з Черкасами був зайнятий начальником Дніпровських козаків князем Дмитром Вишневецьким.

У 1576 році Баторій видав універсал, в якому називав Канівські землі своєю власністю і забороняв воєводам та старостам присвоювати їх та утискати жителів.
У 1578 році козаки перевезли до Канева останки скараного у Львові гетьмана Івана Підкови. У 1582 році у Канівському монастирі був ув’язнений козацький гетьман Яків Шах. У 1638 році гетьман Остряниця, який розгромив польське військо та домовився про вічний мир, прибув з тридцятьма старшинами до Канівського монастиря для вдячної молитви. Але поляки порушили слово, оточили монастир, схопили козаків, а потім стратили їх у Варшаві.

Канів – місто на мальовничих Дніпрових кручах


У 1598 році Польський сейм постановив, щоб купці, які через кордони Київського воєводства везли гроші в Москву, сплачували Яну Острожському 6 грошів з кожних 10 золотих на відбудову Канівського замку. Під час Національно-визвольної війни українського народу 1648–1657 років під проводом Богдана Хмельницького Канів відігравав значну роль у народному повстанні, адже виставив цілий полк козаків. У наступні роки за Канів воювали Юрій Хмельницький, Ромодановський, Лизогуб, Ян Казимір, Брюховецький, Дорошенко.
У 1600 році Каневу було надано Магдебурзьке право, згідно з яким містяни отримали право власності на землю, яке слугувало їм джерелом прибутків. У 1678 році Канів був спалений полковником Яненком. Канів (разом з Черкасами і Чигирином) залишався суперечливим містом у переговорах між Польщею і Московщиною. Коли ж згідно з Прутським договором 1711 року Канів відійшов до Польщі, жителі волею-неволею мусили переселитися на праву сторону Дніпра. Згодом Канів дістався Миколі Потоцькому, відомому своїм розгульним життям. Одному з його нащадків місцеві жителі запропонували достатню суму грошей, щоб він відмовився від права поміщика та надав їм право вільних містян. Згодом цю угоду підтвердив король Станіслав-Август.

Канів – місто на мальовничих Дніпрових кручах


Дослідник Лаврентій Похилевич у книзі «Розповіді про населені місця Київської губернії» (1864 рік) зробив такий опис міста: «Канів розташований на правому гористому березі Дніпра. Будівлями місто незначне, немає жодної прямої вулиці, жодної помітної архітектури. Зате існує декілька прекрасних краєвидів на Дніпро та Дніпрові гори зі східного боку та кілька чудових сільських пейзажів із західного, а саме в урочищах Ставки. В самому місті є чудова гора Московка, на якій колись давно стояла кам’яна церква Св. Ірини, згадана Нестором. Деякі жителі ще пам’ятають те місце, де видніються її залишки. Нещодавно із заступами шукали фундамент, але марно. Траплялися тільки окремі цеглини, цвяхи, людські кістки та стародавній мідний хрест, подібний до того, що бачимо в Софіївському соборі в образі Купатницької Божої Матері. З його форми, зображень і написів, робиться висновок, що він відноситься до перших століть християнства на Русі… В древньому Каневі налічувалося 40 церков, про які згадує Бюшинг у своїй географії. Без сумніву, більша їх частина була домашніми церквами, як і більшість храмів древнього Києва… Гора Московка прикметна ще й тим, що коли імператриця Катерина ІІ Дніпром подорожувала до Криму, то на ній польським королем Станіславом Понятовським була встановлена дерев’яна колона. Вночі діяла ілюмінація і на ній горів вензель імператриці. Її судно «Дніпро» зупинилося навпроти гори, й государиня бачилася з королем».

Канів – місто на мальовничих Дніпрових кручах


До повстання 1768 року, відомого під назвою Коліївщина, існував у Каневі так званий Королівський замок. З одного боку був захищений ровом, з інших – проваллям та подвійним частоколом. Замкові ворота були у формі башти, під якою знаходилася тюрма. Жителі пам’ятають, що за польського панування суворість покарання була надзвичайною. Ув’язнювали та вішали за найзвичайніші провини – наприклад, за з’їдені панські вареники. Замок був захоплений і знищений коліївцями.
Похилевич мальовничо зобразив місцеві краєвиди: «Якщо їхати на схід від Канева і повернути на північ, на шляху буде урочище Стадник, або Значок – місце на лузі, де у давні роки паслися польські та козацькі коні. Далі на північний захід від міста, на нагірних полях, що піднесені над луками, яр Яблунівець. А від нього до заходу яр Берестовець з гаями. Ближче до міста цікаві своїми назвами гори Божиця і Чортиця, розділені вузькою долиною. На Божиці нещодавно почали видобувати камінь. Такі ж камені (тільки більші) розкидані і на вершині Чортиці. Існує народний переказ, що колись тут Бог воював з чортом. З обох сторін кидалися камінням. Але оскільки Бог має більше сили, то і каміння на Чортиці виявилося більшим. Також вважається, що це давні метеорити. На захід від цих гір – яр Водопій, де колись було озеро, де напували отари. З’єднується з Жилим яром. А між цими горами великий пагорб, названий Середнім шпилем. Далі долина Винарівка. Розповідають, що коли чумаки везли діжки з горілкою, в одній випало дно і вино розлилося. Далі яр Буди, частина якого зветься Блосковщиною, за ім’ям поселянина Блоска. В Будах колись була глибока криниця Безодня, а ближче до міста Альтанка, з якої брали воду для короля, коли він в Каневі очікував імператрицю. Ближче до міста урочище Болвани з кількома озерами, що утворилися з річки Сухий Дунаєць. Тут чудовий ландшафт із млинами і місточками, білими хатками, садами і гаями. Колись тут відливали дзвони, для яких спершу виготовляли болванки – від чого і виникла назва Болвани. На південному березі Сухого Дунайця є урочище Малі Болвани. На інший бік річки (напроти двору Чернеченка) колись був римо-католицький дівочий монастир. Далі вже у самому місті є Червоний яр з червоною гончарною глиною та яр Варшава. Якщо з міста їхати берегом Дніпра униз, то за Московкою буде гора Жидівка, за нею слобідка Сільце, за Сільцевим яром – Сухий Потік, потім гора Гончариха, урочище Ісковщина, Багрянівка, Мала гора, Лиса гора, Холодний яр – з якого начеб то завжди віє холодом. Далі за півверсти Смалена гора, за нею долина, в якій стояв монастир, побудований монахами, що залишилися після 1630 року. Далі Чернеча гора, на якій монахи косили сіно. На захід Березова гора. Уздовж північного підніжжя Чернечої гори тече Меланчин потік».

Канів – місто на мальовничих Дніпрових кручах


На початку ХІХ століття у Каневі залишалися ще дві дерев’яні церкви – Спаська і Васильківська, де велося уніатське богослужіння.
На кінець ХІХ століття серед жителів Канева нараховується до 3 тисяч православних християн і стільки ж євреїв. Римських католиків не більше 20. Купців третьої гільдії з християн 8 та з євреїв 34.

Володимир Чос


Теги: черкаси, черкаська область, Канів, історія, кручі, Родень

Черкаси наживо

Черкаський «Плюшкін». 76-річний черкасець понад 10 років складає на своєму подвір’ї непотріб. Речі збирає по смітниках і все несе додому. Сусіди
Росія повертає ракети на рейки ...
Лев Хмельковський, RSS
Донька Шевченківського краю ...
Сергій Мошенський, RSS
Є у Городищі – ...гуморист! ...
Володимир Даник, RSS