Новина із категорії: Володимир Чос, RSS

Роздрукувати        Друкована версія
Пам'ятник класику української літератури ХІХ століття Петру Гулаку-Артемовському відкрито біля Харківського національного університету на честь 213-річчя з дня заснування вузу. Адже в 1840-ві роки Петро Гулак-Артемовський був ректором вузу. Бронзовий Гулак-Артемовський в циліндрі сидить на гранітній лаві. Висота пам'ятника разом із постаментом більше 3 метрів. Автори меморіалу – скульптор Олександр Рідний і архітектор Сергій Чечельницький. Пам'ятник створено на пожертви харків’ян, у тому числі, представників соціально відповідального бізнесу. Про це повідомляє Укрінформ.

Петро Гулак-Артемовський (1790–1865) був родом із Черкащини – із Городища. Його дід, батько та двоє братів були священиками. Тут його батько мав хутір і 36 десятин землі. Куток, де стояла їхня хата, сьогодні називають Гулаківщина. Петро Гулак-Атемовський здобував духовну освіту в Києво-Могилянській академії. Замолоду бідував – обідав з чумаками, ходив у латаних штанях, на канікули додому діставався на плотах униз по Дніпру. Через нещасливе кохання залишив академію, наступні чотири роки був приватним учителем. У 1817 році він приїхав до Харкова, вступив вільним слухачем в університет, де пізніше викладав польську і французьку мови, став професором, а потім і ректором. Захистив магістерську дисертацію «Про користь історії взагалі і переважно вітчизняної та про спосіб викладання останньої». Був професором історії та географії. Жив у простому дерев'яному одноповерховому будинку. Його учень, майбутній видатний історик Микола Костомаров, мешкав у Гулака на квартирі. Замість оплати за житло навчав його дітей.

У Харкові відкрили пам'ятник городищанину Петру Гулаку-Артемовському

Літературну діяльність Петро Гулак-Артемовський розпочав у 1817 році. Байка «Пан та Собака» стала першою віршованою байкою української літератури. У творі «Солопій та Хівря» висміював горе-господарників, у «Тюхтій та Чванько» – численних віршомазів, у «Батько та син» – систему навчання. Як письменник, увів в українську літературу жанр романтичної балади. Друкувався в «Українському віснику». У 1877 році його вірші вперше вийшли книжкою в Києві – «Кобзар П.П. Артемовського-Гулака». В одному з віршів згадав і рідне Городище:
Як з Городищ чумак, пішовши в Крим за сіллю,
В дорозі нидіє двадцяту вже неділю.
Обшарпавсь до рубця, в коломазь обліпивсь,
Та ба! та як другі – дощенту не пропивсь,
Щодень, то неборак, знай, молиться все Богу,
Щоб швидше дівчину побачити, небогу,
І чулих воликів, знай, хльоста батогом,
Поки опиниться перед своїм двором.

У 1830 році одружився, мав до десяти дітей. Дружина Єлизавета Федорівна після важких пологів сильно захворіла й втратила пам'ять. Потім одужала й згодом бувало так, що сам Гулак забував свої старі вірші, а вона їх пам'ятала. У 1843 році отримав чин дійсного статського радника. Був нагороджений орденом святого Станіслава.
Коли вийшов у відставку – занепав духом. Писав: «Була робота – була й охота, було діло – і робить кортіло, а тепер лежимо, їмо, спимо, встаємо та й знов лежимо. Чи ясно, чи хмарно – нам і так гарно. А хліба треба? Упаде з неба! А в небі не стане – жінка достане». Приятелював із Адамом Міцкевичем та Григорієм Квіткою-Основ’яненком. Похований у Харкові. Рідне Городище він називав «незабвенним».

Володимир Чос

Теги: черкаси, черкаська область, Харків, пам’ятник, Гулак-Артемовський, городищанин

Черкаси наживо

77-річний пенсіонер-денсер Олександр Ковальчук відкрив клуб танцю. Його учнями стали понад півсотні охочих танцювати. У репертуарі: фокстрот,
Борис Юхно, черкаський журналіст і письменник, у прямому ефірі телеканалу «Прямий» розповів про історію Черкас та власну книгу, присвячену періоду
Зоряні війни за гендерною ознакою ...
Владислав Бедринець, RSS
Горішок для мами ...
Юлія Фомічова, RSS
Варто читати старі календарі ...
Лев Хмельковський, RSS
Добро – поряд ...
Анна Сакун, RSS
Філософи... філософствують! ...
Володимир Даник, RSS
Пам’яті Квітки Цісик ...
Лев Хмельковський, RSS