Так уже історично склалося, що ми живемо в мальовничому куточку Черкащини, багатому на славетні імена, що не дали загубитися на мапі області та світу нашому рідному селу Млієву, яке щовесни потопає в яблуневому цвіті.
Платон Симиренко разом із родиною Хропалів – відомих підприємців-цукровиків, будуючи свій перший цукровий завод у Млієві, створили невеличке містечко, в якому, крім заводу, звели й будинки для робітників та їхніх сімей, церкву, відкрили лікарню, школу, бібліотеку та театр. Саме на кошти Платона Симиренка Тарас Шевченко видав свій перший «Кобзар». Профінансували Симиренки й видавництво україномовного «Букваря», складеного Шевченком для сільських шкіл. Перша згадка про нашу школу трапляється в 1847 році, а тому цього року освітній заклад святкує свій 170-річний ювілей.
Любов до природи, зокрема до садівництва, у наших учнів закладена самою історією, оскільки Мліїв пов’язаний з іменами родини Симиренків – вчених-помологів, меценатів. Їхні надбання продовжують жити у працях сьогоднішніх науковців. Учні школи бережуть традиції садівничої науки, йдуть дорогою своїх батьків, навчаючись у сільськогосподарських вишах Києва, Білої Церкви, Умані, Городища.
Із 1 вересня 1989 року щороку дітвора поспішає до новозбудованої школи, щоб зустрітися з друзями, дізнатися щось нове та наполегливо підійматися до вершини знань. Радісно на серці й дітям, і батькам, коли зустрічає їх школа – затишна, чиста та привітна. Запашний сад біля школи, невеличкий дендропарк, квітучі клумби, шкільна теплиця. Любов до землі, квітів і саду − усі, хто народився на симиренківській землі, отримують разом із материнським молоком і бережуть її в серці все життя…
Результат роботи кожної школи – це напружена праця багатьох директорів школи спільно з педагогічним колективом, учнями, батьками, громадськістю. Саме вони все своє життя присвятили вихованню дітей і своєю невтомною працею вели школу до вершин слави та перемог. Ці імена викарбувані у книзі історії нашого краю: Іван Антонович Олефір (1932−1941), Антін Семенович Багацький (1944−1946), Кирило Антонович Вусатий (1946−1954), Ганна Арсентіївна Лисенко (1954−1988), Петро Іванович Єфіменко (1988−1998), Анатолій Іванович Степаненко (1998−2000), Галина Григорівна Головань (2000−2007).
Тим результатам, яких ми нині досягли, також завдячуємо колишньому директору науково-дослідної станції садівництва Миколі Михайловичу Артеменку, який працював у Млієві в 1966−1991 роках. Своїм завзяттям, наполегливою працею він бажав повернути нашому краю імена забутих земляків, які невтомною працею примножували славу свого краю; піклувався про добробут людей на багатій українській землі та був справжнім господарем на ній. Саме він став ініціатором побудови нового приміщення школи.
На території школи в 1994 році заклали фруктовий сад. Нині він налічує 450 кущів чорної смородини, 90 дерев та 70 кущів червоної смородини. Тому учні нашої школи мають можливість не лише навчатися, а й досліджувати, вирощувати своїми руками різноманітні рослини, отримувати теоретичні знання та практичні навички роботи з ними. Тож перед нами не стоїть дилема, який профіль навчання ми маємо обирати. Швидше це не вибір профілю, а ціла система виховання та навчання, яка складалася протягом багатьох десятиліть, ґрунтується на досвіді попередніх поколінь та ввібрала в себе все те краще, що стало надбанням нашого сьогодення. У 2014 році школі присвоєно ім’я Миколи Михайловича Артеменка.
Із 2009 року за рішенням педагогічної ради, батьківського комітету та шкільного самоврядування введено одноразову премію імені Лева Платоновича Симиренка (з 2014 року премія імені М. М. Артеменка) для учнів, яких за високі досягнення в навчанні нагороджують похвальним листом. Кошти для премії використовуємо із фонду реалізованої продукції з нашого саду. Вручають премію щорічно 1 вересня. Учнівське самоврядування має власну газету «Симиренківець», в якій щомісяця висвітлюють життя школи та підбивають підсумки участі учнів у різноманітних конкурсах.
Здібні учні школи, учасники Малої академії наук та всеукраїнських конкурсів, неодноразово обирали теми своїх робіт, пов’язані з садівництвом. Науковими керівниками цих досліджень були працівники Інституту помології НААН України. Завдяки їм учні нашої школи стали призерами та переможцями районних, обласних і всеукраїнських етапів конкурсів. Нині ми маємо творчий потенціал, хороші умови для надання якісної освіти, розвитку творчих здібностей дітей і налагоджене соціальне партнерство з іншими громадськими, державними та науковими інституціями.
Ніколи не стоїть осторонь проблем нашої школи народний депутат України Геннадій Борисович Бобов. Його підтримку наша школа відчуває систематично: 2012 рік – подаровано телевізор для кабінету фізики, 2014 рік – встановлено віконні енергозберігаючі блоки в кабінеті 1 класу.
Цього року адміністрація школи та батьківський комітет 6 класу звернулись із проханням допомогти у придбанні та встановленні енергозберігаючих віконних блоків для кабінетів художньо-естетичного циклу та гурткової роботи (температурний режим в яких і в опалювальний період становив всього лише +120−+140). Відповідний запит спрямували до громадської приймальні в місті Городище. Народний депутат і цього разу не залишився байдужим до проблем нашої школи й допоміг у вирішенні цього питання: 22 листопада встановили віконні блоки в кабінеті художньо-естетичного циклу (навчається 6 клас) та кабінеті гурткової роботи (проводить заняття гурток «Троїстих музик»).
Адміністрація школи, педагогічний колектив, батьківський комітет та учні 6 класу щиро дякують Вам, Геннадію Борисовичу, за допомогу, розуміння та небайдуже ставлення до юного покоління. Адже тепер ми зможемо зберегти здоров’я дітей, а ще досягти нових творчих успіхів. Щиро Вам вдячні! Ви подаєте прекрасний приклад реалізації потрібних проектів, ніколи не залишаючись осторонь проблем людей!
Тетяна Миколаївна Кравець, директор Мліївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 імені М. М. Артеменка
