СУСПІЛЬСТВО


Новина із категорії: Новини » Суспільство

Роздрукувати        Друкована версія

«Пишаюсь кожним побратимом, з яким воював»

Дата: 7-12-2017, 12:15.

«Пишаюсь кожним побратимом, з яким воював» Щороку 6 грудня в Україні відзначають День Збройних сил. Та останнім часом це свято для кожного українця набуло іншого значення. У часи неоголошеної війни справжні воїни піднялися на захист нашої держави й щодня, щохвилини захищають кордони України. Серед них і черкащанин Василь Соловйов. Для нього війна розпочалася ще з Майдану, потім – Крим. Коли ж ворог зайшов на східні області нашої країни, чоловік не зміг залишатися осторонь. Пішов добровольцем у зону проведення антитерористичної операції.
Сам Василь родом із Черкас. Закінчив школу №27, потім здобував освіту в Черкаському державному технологічному університеті, продовжував навчання в Одесі, в комп’ютерній академії ШАГ та в Інституті релігійних наук св. Томи Аквінського в Києві. Попри те, що чоловік не мав військової освіти й не служив в армії, рішення йти добровольцем на фронт було усвідомленим.

«Пишаюсь кожним побратимом, з яким воював»


− Ще коли почалися події в Криму, ми з друзями пішли до військкомату, але нам говорили, щоб ми чекали. Тому ближче до закінчення 2014 року почав збирати документи й пішов добровольцем у зону АТО. Рішення моє було самостійним і я ні з ким не радився. Тому маму вже поставив перед фактом: йду на фронт. Не знаю, як вона все це пережила, але не докоряла мені й з часом змирилася, − розповідає старший солдат Василь Соловйов. − Потрапив у 30 окрему Новоград-Волинську Рівненську механізовану бригаду. Невдовзі потрапили під Дебальцево. Потім наш 5 батальйон перевели в 54 окрему механізовану бригаду й понад рік ми виконували завдання на Світлодарській дузі. Я − механік-водій БМП. У військових це як таксі. Якщо потрібно забрати солдат і перевезти на іншу точку, чи вивезти поранених – це моє завдання.
У цілому в армії чоловік був 2 з половиною роки, тобто майже від самого початку бойових дій. Зазначає, що тоді найбільше допомагали волонтери, які привозили практично все необхідне.
− Одяг і взуття мали своє. Те, що видавали, не можна було носити. Потім потрохи все налагоджувалося. Зараз, звичайно, зовсім інший рівень і озброєння, і забезпечення солдат, − розповідає Василь Соловйов. − Волонтери й від початку дуже багато допомагали. А зараз – і поготів. Пам’ятаю, часто телефонували, повідомляли, що приїдуть, і запитували, що привезти з найнеобхіднішого. Деякі волонтери, навпаки, лишали нам свій номер, щоб ми телефонували за потреби. Із місцевими жителями було по-різному: деякі підтримували й допомагали, деякі відкрито виявляли свою неприязнь. Проте наше завдання − захищати наші кордони й рідну землю. Із часом ті, хто нас не підтримував, зрозуміють, хто − свій, а хто – ворог.

Демобілізувався чоловік у травні цього року і почав займатися будівельною справою.
− Складно було відразу адаптувалися до мирного життя, почати жити, як до перебування на фронті. Під час першого року служби, коли приїжджав додому у відпустку, не міг змиритися з тим, що багато людей не розуміють, що в країні йде війна. Ламалися всі стереотипи щодо того, як повинно бути й як є, та з часом адаптувався й зрозумів, що наше основне завдання – захищати свою країну й не допустити, щоб ворог пройшов далі. І хоча зараз я не воюю, та мій фронт – тут, і моє основне завдання, та й мабуть кожного з нас, – будувати сильну країну заради прийдешніх поколінь, − підкреслює Василь Соловйов.
У зоні проведення АТО знайшов чоловік і справжніх товаришів та побратимів. Вони підтримують зв’язок, інколи зустрічаються. Василь зазначає, що пишається кожним побратимом, із яким служив, адже за той період служби вони стали однією великою родиною.
− Коли йшов на службу, я був переконаний, що повернуся, попри все. Із такою сильною вірою було легше служити, переживати деякі складні моменти, − підсумовує захисник.

Олеся Зінченко





Теги: черкаси, черкаська область, АТО, День Збройних сил України, Василь Соловйов, захист, кордони


Черкаси наживо

77-річний пенсіонер-денсер Олександр Ковальчук відкрив клуб танцю. Його учнями стали понад півсотні охочих танцювати. У репертуарі: фокстрот,
Борис Юхно, черкаський журналіст і письменник, у прямому ефірі телеканалу «Прямий» розповів про історію Черкас та власну книгу, присвячену періоду
Зоряні війни за гендерною ознакою ...
Владислав Бедринець, RSS
Горішок для мами ...
Юлія Фомічова, RSS
Варто читати старі календарі ...
Лев Хмельковський, RSS
Добро – поряд ...
Анна Сакун, RSS
Філософи... філософствують! ...
Володимир Даник, RSS
Пам’яті Квітки Цісик ...
Лев Хмельковський, RSS