Новина із категорії: Ірина Семенова, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Новий рік на будь-який смак

Новий рік на будь-який смак
Ірина Семенова, RSS
Дата: 22-12-2017, 17:49.
Нещодавно прочитала блог одного нелюбителя Нового року, який буквально «по поличках» розклав, чому його дратує це свято. Почав автор з мішури, якою завішані усі міста, щоб створити новорічний настрій якомога більшій кількості людей, а закінчив банальним святкуванням, сценарію якого дотримується переважна більшість святкуючих на пост-радянському просторі – кілька днів біля плити, відра олів’є, новорічні «вогники» по телевізору і двотижневий, безпробудний алкогольний загул.
Скажу, що я точно не згодна із автором у одному – що це єдиний можливий сценарій святкування. До Нового Року, як і до будь-якого іншого свята, можна ставитись по різному. Хоч і не святкувати зовсім, а працювати чи відсипатися у новорічну ніч. Але ніхто нікого не змушує сліпо слідувати заїждженим шаблонам і новорічним стереотипам. Святкувати можна як завгодно. Було б бажання та підходяща компанія.
Супероригінальний новорічних ночей у мене не було. Але були ті, що запам’яталися. І в кожній з них була якась «роздинка», що зробила те свято незабутнім.

Новорічні шашлики
2010-й я святкувала у широкому колі друзів. У гостинному будинку нашого спільного товариша зібралося півтора десятки дівчат і хлопців студентського та пост-студентського віку. Оскільки я була самопроголошеною Снігуркою цього заходу, на мені був сценарій свята, віршовані привітання і жартівливі подарунки. На хлопцях же був шашлик. Не пам’ятаю зараз, чи красувався на столі традиційний салат олів’є в майонезі, але гарячий «з пилу, з жару» шашлик слугував чудовою закускою під шампанське та бій курантів тієї морозної ночі. Святкувати нам так сподобалося, що «новорічна вакханалія» продовжувалася чотири дні. Ми грали в твістер, фотографувалися, запускали салюти, говорили «про життя». І хоч алкоголь був присутній у найрізноманітніших його видах, «масовою попойкою» я б це точно не назвала.

Снігурка і танці живота
У наступному, 2011-му, моє амплуа Снігурки стало більш професійним. Несподівано мене запросили організувати новорічний «вогник» у одному з шполянських барів. В Діди Морози виділили діджея цього ж бару, який запропонував мені самій написати сценарій і все провести, а він, раптом що, буде «угукать». Зі сценарієм питань не виникло, але з «матчастиною» Дід Мороз все-таки підкачав. У результаті, шукати цукерки, диск зі східними мелодіями та гумові кульки для конкурсів довелося за дві години до півночі. Власне, оскільки з кульками виявився геть «галяк» довелося замінити їх презервативами. Аптекар неабияк подивувався, навіщо дочці хазяйки бару кілька упаковок кондорів. На що та резонно відповіла, що у неї ще вся новорічна ніч попереду.
Незважаючи на всі форс-мажори, вечір вдався, а я, мабуть саме тоді, остаточно поборола страх публіки, підбадьорюючи учасників конкурсу танцю живота. Конкурс, щоб набрати більше учасників, був замаскований під змагання любителів пива. Коли ж мужні чоловіки вже вийшли перед світлі очі публіки, назад дороги не було. Власне, деяким так сподобалося, що під кінець їхній танець навіть містив елементи стриптизу. Звісно, в рамках пристойності.

Новорічна лікарня і ялинка у вазоні
Одна з найнеприємніших передноворічних історій трапилася наприкінці 2013-го. Буквально за кілька днів до Нового Року я потрапила в лікарню на операцію по видаленню зуба мудрості. Зла на увесь світ, із розпухлим обличчям, після операції я лежала в палаті і, накрившись подушкою, намагалася не чути новорічних віншувань і колядок, з якими актори виступали для хворих у холі. Але на те він і Новий Рік, щоб траплялися дива. Наступного дня в палаті вже красувалася ялинка у вазоні, ще через день мама поборола свій страх черкаського трафіку і слизьких доріг і приїхала мене забрати з лікарні. А вдома стіни за дві доби підлікували мене настільки, що після бою курантів я, несподівано сама для себе, спочатку опинилася в гостях у друзів на сусідній вулиці, а тоді разом із ними на дискотеці.
Недарма говорять, що позитивний настрой гоїть не лише душевні, а й фізичні рани. Одужання було швидким і без ускладнень.

АТОвська відпустка
Два роки тому, під час зустрічі 2016-го ще приємно подивувала Золотоноша. Незважаючи на досить відчутний мороз, місцеві артисти на імпровізованій сцені кілька годин розважали святкуючих піснями, танцями і сценками. Ні в рідному райцентрі, ні в Черкасах, я такого ні разу не бачила. Хоча, того року мені було в принципі байдуже до декорацій. То була перша АТОвська відпустка Жені. Головне було не де, а з ким.

P.S.
Власне, мені здається, що святкування – то індивідуальна справа не лише через те, що всі люди різні, а ще й тому, що всі наші роки – різні. І підводячи підсумок кожного з них інколи хочеться галасливих веселощів нон-стоп кілька днів чи танців до ранку, інколи – подорожей, а інколи – тихого сімейного свята.
А якщо усталене у сім’ї чи оточенні святкування вже давно набридло, завжди можна внести якусь «родзинку» чи взагалі кардинально змінити все. Причому це стосується не лише новорічної ночі.

Теги: черкаси, черкаська область, Новий рік, святкування, стіл, компанія

Черкаси наживо

День пухнастих та вусатих. 17 лютого частина Європи відзначаэ День котів. Журналісти познайомили глядачів із колоритними черкаськими чотирилапими.
Після танення снігу деякі черкаські вулиці перетворюються на ставки. На незаасфальтованих ділянках утворюються глибокі ями. Така ситуація виникла й
Поет із Ковалівки ...
Володимир Даник, RSS
Про свято Стрітення ...
Сергій Мошенський, RSS
Пісні чужої війни ...
Владислав Бедринець, RSS
Про кохання від мами ...
Юлія Фомічова, RSS
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o