Новина із категорії: Володимир Даник, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Блог – як явище…

Блог – як явище…
Володимир Даник, RSS
Дата: 15-01-2018, 12:42.
Що дуже часто є важливим?! Хороша компанія... Чи для того, щоб картоплю на городі збирати, чи іншою справою разом зайнятися, чи просто посидіти за кавою у приємній і приязній розмові.
Подавши не так вже і багато матеріалів до блогу однієї з наших обласних газет, я озирнувся і несподівано для себе помітив – тут, на блозі «Нової Доби», зібралася досить цікава компанія потужних творчих особистостей. Тут і зірки світової радіожурналістики (ну, не буду вказувати пальцем – хто саме...), і просто (а хіба ж це – просто?!) талановиті журналісти, і політики (вже політики!), що поєднують свою політичну діяльність з діяльністю письменницькою.
Отож і хотілося б підкинути тему для роздумів... Спочатку собі. А можливо і для когось, якщо тема і справді ж – цікава! І чому б і не замислитися, чим привабливе таке явище – як блог... Для кого саме?! Для творців цієї... ну, як тут сказати... форми суспільного спілкування, для читачів і для суспільства в цілому!

Буду украй суб’єктивним. Чому?! Бо саме з багатьох суб’єктивних вражень і може скластися... більш-менш об’єктивна картина. Зацікавившись ідеєю письменницького блога (алгоритм якого – письменницькі роздуми плюс короткоформатний літературний твір) і підготувавши до нього кілька матеріалів, я помітив таку особливість – викладаєш ті чи інші думки з якогось приводу і раптом пишеш щось їм співзвучне. І розумієш, що якби не роздуми, що лягають на папір, то і написаного вірша чи усмішки не було б. До речі це стосується і вірша, приведеного трохи нижче.
Бува і навпаки. Є у тебе вірш, що ти якось виділяєш серед інших. І приходить мить, коли ти замислюєшся – а чому ж це так?! І ось тоді і з’являються письменницькі роздуми, які ти і завершуєш саме цим віршем. Тобто виходить, що ніби дві різні частини матеріалу блога, можна сказати, подають творчі імпульси одна одній. І це цікаво.

Згадалося... Їхала черкаська письменницька делегація до Канева, на Софієнківські читання. Обласний літературний голова Володимир Ткаченко сидів за кермом і більше слідкував за дорогою. А у інших спілчан зав’язалася розмова. Ось тут я і повідомив колег по перу про свій письменницький блог (а уже побачили світ на той час один-два матеріали до нього) – мовляв, зверніть увагу, друзі... Може, і знайдете щось цікаве для себе!
А завершив думку трохи обережненько, з певною перестраховкою – мовляв, життя складається не лише з літератури. Отож можливо і не варто перевантажувати читача літературними подробицями.
І тут відразу схвильована, майже різка реакція колеги-спілчанина Ігоря Коваленка:
– Та навпаки! Треба писати якомога більше...
З одного боку це було, як похвала – мовляв, почав писати, то пиши... ще і ще! З іншого боку я і сам починав приходити до такої ж думки. Знаєте, як буває: починаєш якусь справу і... не знаєш, з чого почати. А почнеш, то не знаєш... як зупинитися!

І взагалі хотілося зібратися з думками. Адже є всеукраїнська письменницька газета, та і обласна преса письменників не забуває. І радіо, і телевізія до них – з усією приязню. То для чого ще блог?!
Ну, письменницька газета не може друкувати все і всіх. Та і блог не намагатиметься підмінити наші ЗМІ. Буде лише украй скромна спроба їх доповнити.
І в той же час нова форма – це ж... і нові можливості. Які саме?! О, про це ще треба думати і думати. А вже потім – викладати думки на папір... чи, вибачайте, на екран монітора!
А розмову треба завершувати (ну, певна річ, з наміром – колись продовжити...). І завершувати згаданим раніше віршем. А вірш – на розглянуту вище тему. А вірші на таку тему мені на очі ще ніби і не потрапляли. Отож і думаєш – невже мені першому удалося устругнути щось віршоване на таку актуальну тематику! Важко у це повірити. А хотілося б. Отож якщо вам уже щось траплялося на подібну тематику – повідомте. Бо ще зазнаюсь. Жартую.

ПРО БЛОГИ (Дещо іронічне)

Душа – думками... мов планетами!
Світ цей відкрий і осягни.
Хоч блогів стільки вже заведено,
А погляд просить... новизни.

А сумніви думкою строгою,
Де і критичний все ж мотив:
Може, читає... блогер блогера –
І дай їм, Боже, читачів?!

Та доля вперто усміхається,
Хоч навіть роки і навскач –
Що написали – прочитається!
Бо... надто вдумливий читач.

Теги: черкаси, черкаська область, блог, явище, Володимир Даник

Черкаси наживо

День пухнастих та вусатих. 17 лютого частина Європи відзначаэ День котів. Журналісти познайомили глядачів із колоритними черкаськими чотирилапими.
Після танення снігу деякі черкаські вулиці перетворюються на ставки. На незаасфальтованих ділянках утворюються глибокі ями. Така ситуація виникла й
Поет із Ковалівки ...
Володимир Даник, RSS
Про свято Стрітення ...
Сергій Мошенський, RSS
Пісні чужої війни ...
Владислав Бедринець, RSS
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o