Новина із категорії: Юлія Фомічова, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Загадую віддавати добро

Загадую віддавати добро
Юлія Фомічова, RSS
Дата: 18-01-2018, 16:02.
Мені пощастило. Я живу в суспільстві добрих людей. Торік був роком втрат і розчарувань, сліз і болю, так, мабуть, для більшості громадян держави, в якій триває війна. Але що б не траплялося, я живу в суспільстві добрих людей.
Минулого року виявилося, що мій молодший похресник має глухоту четвертого ступеню. Четвертий – це останній, найважчий. Операція коштує дуже дорого і я кинулася збирати гроші. Час від часу я прошу в його мами – своєї куми – скріни-виписки з рахунку, і бачу імена тих, хто перерахував кошти. Як же там багато знайомих імен! Серце тішиться і душа радіє. Я спочатку хотіла всім писати в особисті подяки, але цих людей так багато, що часу забракне. Але тепер я зустрічаю тих знайомих, і знаю, що я серед добрих людей, кому не байдуже чуже горе. А коли й казала комусь тихенько: «Дякую!», то чула: «Вибач, що так мало, в наступному місяці перерахую більше». Я знаю тих, хто самі ледь кінці з кінцями зводять, але теж допомагають, чим можуть.
Дякую всім.

А коли вийшло моє оповідання в збірці, я кинула клич, мовляв, продам книжку, а на виручені кошти допоможу АТОвцям. І люди почали просити продати їм книжку. Багатьом я хотіла книжку подарувати, хоча й сама купувала їх у видавництві, просто трохи дешевше. Але здебільшого люди відмовлялися: «Ні, ти не зрозуміла, ми хочемо саме купити, щоб ти могла допомогти бійцям АТО»… А тоді писали відгуки, виливали душу і підтримували.
Дякую всім.

Під новий рік із нами з Надійкою трапилася прикрість. 30 грудня під ялиночку у нас украли всі речі. Я тільки попросила через Фейсбук полтавчан допомогти знайти документи, які ймовірно, десь викинули. Скільки ж повідомлень я тоді отримала! Люди пропонували допомогу. Просили номер картки. Питали, як ми. Цікавилися, чим допомогти. «Чого не подзвонила: ридала отам серед Полтави сама з дитиною!» Я не встигала всім відповідати, бо зарядку до телефону украли також і першу добу я було відносно на зв’язку. Але кожне повідомлення від знайомих і зовсім не знайомих людей гріли душу і зовсім незначними робили з кожною хвилиною всі втрати. Полтавчани прочісували місто і слали мені фото перевірених місць, де документів не знайдено. Черкащани за добу фактично зробили 800 репостів і шукали знайомих полтавчан. І це в новий рік! Коли всі добрі справи для когось можна відкласти на потім. А ще в кожному місті, яке ми відвідували (а ми з Надійкою за тиждень подолали 2 000 кілометрів), і навіть удома під ялинкою Надійка знаходила подарунки від Діда Мороза. А я про це навіть не знала. Що то лишати добрим ельфам ключі від своєї квартири.
Дякую всім.

Це тільки приклади. Але насправді фактично щодня я бачу добрі вчинки. Варто тільки сказати «Потрібна допомога» − і люди мобілізуються, шукають можливості і знаходять.
Дякую всім!

У житті так багато стресів і конфліктів, так багато проблем і непорозумінь. І інколи хочеться впасти в депресію навіть. Але навколо скільки добрих людей, що для депресії в серці не залишається місця. Залишається тільки для добрих людей. Інколи мені здається, що я натомість віддаю замало добра у відповідь. Що не завжди на це вистачає часу, а інколи й потрібних слів. І гризе сумління, що не змогла найдобрішу в світі людину підтримати, допомогти, приділити час. І в новий рік загадую віддавати. Знаходити час і можливість віддавати людям добро. Щоб покоління наших дітей навіть не уявляли, що може бути по-іншому. Щоб їм щастило жити в суспільстві добрих людей.

Теги: черкаси, черкаська область, бажання, добро, дякую, блог, Юлія Фомічова

Черкаси наживо

День пухнастих та вусатих. 17 лютого частина Європи відзначаэ День котів. Журналісти познайомили глядачів із колоритними черкаськими чотирилапими.
Після танення снігу деякі черкаські вулиці перетворюються на ставки. На незаасфальтованих ділянках утворюються глибокі ями. Така ситуація виникла й
Поет із Ковалівки ...
Володимир Даник, RSS
Про свято Стрітення ...
Сергій Мошенський, RSS
Пісні чужої війни ...
Владислав Бедринець, RSS
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o