Найсильніша зброя проти всього лихого, що є у нашому житті, – це прийняття. Ні, це не зміна погляду на проблему, якщо не можеш її змінити. Це цілковите, повне й беззаперечне прийняття того стану речей, який нині склався. Погодитися з ним і навчитися жити за тих умов, що є. Переконана, що в цьому і є суть: хочеш, щоб стало краще, живи щасливо й у згоді з наявним.

Всесвіт таким чином нас випробовує, маємо пройти смугу перешкод не зі зброєю в руках, а з розумінням, для чого вона потрібна. А щоб це зрозуміти, маємо прийняти. Відкрити двері й впустити у свій дім, посадити ситуацію за стіл, напоїти її чаєм і відверто поговорити. Прийняття – це відповідь на запитання «Чому ти саме тут?».

Немає коштів – прийми. Дихання від цього не зупиняється, та й життя теж. Просто розумій, що ситуація така, як є, й вона не зміниться лише тому, що ти цього бажаєш. Все зміниться тоді, коли ти приймеш посланий тобі ж досвід. Навчитися заощаджувати, побачити життя під іншим кутом і не боротися проти цього, а смиренно прийняти правила гри саме цього моменту.

Проблеми на роботі – прийми. Вони ж не виникли просто нізвідки? Щось до цього призвело, і це щось вимагає, щоб його поважали. Не виходить? Перефразую. Коли набридає щоденний обіг обов’язків, графік чи ж відчуваєш, що тебе не розуміють, потрібно просто «відійти» у бік і розкласти все на молекули. Обов’язків ніколи не стане менше – не неси їх додому. Графік не зміниться від того, що ти тупочеш ніжкою і мрієш «ще хоч півгодинки поспати». Приходь учасно. Чому? Тому ти маєш це прийняти як належне. Тебе ж приймають? Якщо проблеми з розумінням – копайте глибше. У себе. Людину, яка розуміє себе й чітко знає, чого бажає, неможливо не зрозуміти.

Немає нікого поряд – прийми. Іноді Всесвіт і посилає самотність, аби навчити людину жити у злагоді, для початку, із самою собою. Прийми себе – з усім гамузом тарганів і їхніх звичок. А ще – долай страхи. Коли боїшся сам себе чи й всього довкола – то боятимуться й тебе. Обходитимуть десятою дорогою.

І так можна вчинити абсолютно з усім, що вивертає нас на виворіт. Воно тому нас і турбує, що сидить за дверима нашої душі – холодне й голодне, не почуте й не обігріте теплим словом. Усе, що відбувається, – це частина нас і нашого життя. А в ньому є й хороше й погане – Всесвітній баланс ніхто не відміняв. І прийняти це, себе у цьому – найцінніший досвід, який згодом відкриє будь-які двері без скрипу й спеціальних ключів.