Один веселий і компанійський, а другий – суворий і відсторонений. Дмитрик і Андрійко – два брати-близнюки. Такі різні, та хвороба – на двох одна. Гострий лімфобластний лейкоз уразив спочатку Дмитра. Він хоробро бореться з недугом уже протягом 4,5 місяця. Перебуває з мамою в Обласному центрі дитячої онкології та гематології Черкаського обласного онкологічного диспансеру. Не так давно до нього й мами в палату поселили братика, та, на жаль, не гратися. В Андрія – такий же діагноз.

Гострий лімфобластний лейкоз – це злоякісне захворювання крові, що вражає кістковий мозок. При цьому захворюванні клітини, що заселяють кістковий мозок і з яких повинні визрівати здорові клітини, стає набагато менше, ніж злоякісних. Злоякісні витісняють здорові клітити, потім виходять у кров й імунітет тож клітини крові не можуть виконувати свої функції. Також ці злоякісні клітини – бласти – заселяють органи, інфільтрують їх. На цьому фоні можливі різні інфекції, ниркова недостатність, злоякісні клітини можуть уражати центральну нервову систему.

Виявили страшне захворювання випадково – хлопчики здавали аналізи для того, аби вступити в дитячий садочок. Лікарі забили на сполох та направили маму Юлію Граур із сином Дмитром в онкодиспансер.
– Точний діагноз – лімфобластний лейкоз – нам поставили наприкінці серпня. І з вересня ми почали лікування, – говорить мама. – Раніше Дмитрик ніколи особливо й не хворів, так – ангіна, тож передвісників хвороби ми не бачили.

Андрійко ж утрапив до лап страшного недугу лише кілька тижнів тому. Хлопець температурив, мав погане самопочуття, втрачав координацію. На жаль, лікарі підтвердили діагноз і в нього. Відтоді брати лікуються тут удвох.

– До останнього сподівалася, що діагноз не підтвердиться, що хоч в Андрійка все буде нормально зі здоров’ям, але… маємо такий же діагноз, – розповідає Юлія.

На сьогодні Дмитрик уже пройшов перший протокол, два блоки хіміотерапії. Малюкові потрібно набратися сил ще на два блоки й один протокол. Андрійко ж лише розпочав своє лікування. Вердикт лікарів залежатиме від його показників, що покажуть аналізи на 15 день.
– Дмитрик трохи сильніший, – зауважує мама хлоп’ят. – Йому легше дається все, краще організм сприймає лікування. Андрійко ж лише поки почав свою боротьбу. Важко сказати, як буде далі. Зараз маємо проблему з животиком.

Дитячий онкогематолог Аліна Валеріївна Телюк каже, що хлопчики знаходяться в гострому періоді хвороби.

– Теоретично ми підозрювали, що генетично однакові діти можуть захворіти на одну й ту ж хворобу. Ми тримали на контролі Андрійка, але так сталося, що він також захворів. Хлопчик зараз лише на старті лікування, проте ми сподіваємося на краще, – наголошує лікарка. – Дмитрик же наразі знаходиться у групі підвищеного ризику. На перші хімії він не зовсім повністю відповів, хоча зараз його організм відповідає на лікування краще.
Юлія Граур зізнається, найтяжче у цій війні проти хвороби дивитися на біль власних дітей.

– Хлоп’ята проходять нелегкі процедури. Їм дуже боляче, аби ж не боліло… – не стримує сліз жінка. – Синочки дуже хочуть уже додому, навіть ображаються на бабусю й дідуся, що не можуть проводити з ними стільки часу як раніше. Андрійко ще тут не освоївся, хоче з дідусем гуляти й кататися, а Дмитро вже звик, адже перебуває довше.

Юлія Граур – мама-одиначка. Виховує своїх синів сама. Хоча їй допомагають батьки, брати та рідні. Жінка зізнається, що на сьогодні всі фінансові запаси вже вичерпалися.
– Наші витрати наразі залежать від аналізів, життєвих показників та реакції організму маленьких на лікування. Буває, що й на тисячу гривень у день доводиться скупитися, буває більше, якщо потрібно купувати стимулятори. Скільки коштів усього забере лікування, поки що важко навіть і прогнозувати…

За словами дитячого онкогематолога, лікування цього захворювання триває мінімум два роки. Рік – основне та рік підтримуючої терапії. Потім – 5 років спостереження. Наголошують, що по всьому світу з таким захворюванням 70 відсотків дітей мають позитивні результати.
– Як мама, хочу, щоб діти були здорові, забрати їх додому і більше ніколи сюди не повертатися. Це моя найбільша мрія.

Реквізитидля допомоги:

\”ПриватБанк\”: 4149 4978 6484 3885
Одержувач: Граур Юлія Іванівна
Номер телефону матері: 093 160 01 69

«Найбільше хочеться побачити його здоровим»
Там же, в Обласному центрі дитячої онкології і гематології, ми зустріли маленького Богданчика. Йому – всього два рочки, але вже рік і сім місяців він бореться за своє життя із недугом, що відбирає його дитинство й хоче позбавити життя.

Тут він перебуває разом із мамою Любою. Малюк побачив в іншого хлопчика іграшкову машинку, що привезли волонтери, і йому терміново закортіло погратися нею, та, на жаль, після наркозу, дитя було трохи сонне й слабке, аби взяти участь у грі. У мами на руках він сумним поглядом споглядав за гостями, що прийшли у, тепер уже, його домівку.

За тривалий час лікування лікарі й медсестри вже стали його родиною. А болючі процедури ввійшли у звичний розклад маляти. Проблеми у здоров’ї свого малюка спочатку виявили батьки.
– Коли купали Богданчика, йому тоді було 5 місяців, ми помітили, що його животик почав збільшуватися. Самостійно виявили невеличку гульку. Та з часом почала збільшуватися. Терміново звернулися у свою лікарню, бо ж самі з Лисянського району, а звідти нас уже направили сюди. Діагноз – нейробластома заочеревинного простору 4 стадії. Відтоді й почалася наша боротьба із хворобою, що не припиняється ні на мить, – розповідає Любов Олексієнко.
Богданчик пройшов уже чимало болючих процедур та 18 блоків хіміотерапії. Мама хлопчика зізнається, що спочатку малюкові було дуже важко – боліло все.

– Лікарі не дають жодних прогнозів. Тому ми просто лікуємося і надіємося на Бога, що все буде добре, – каже жінка. – Лікування дуже дороговартісне, нам допомагали небайдужі люди, а нині намагаємося впоратися своїми силами. Вже тут звикли, та найбільше за все у світі хочеться побачити його здоровим і щасливим, щоб він грався і йому нічого не боліло…

Анна Сакун, фото автора