Черкасці були під Крутами

Черкасці були під Крутами

Заборонена в СРСР інформація про бій київської студентської молоді 29 січня 1918 року проти більшовицького війська біля станції Крути стала темою досліджень і нових відкриттів істориків. Варто зауважити, що цей бій був далеко не єдиним під час вторгнення Червоної армії у незалежну Україну. Але тому що під Крутами було не тільки військо, а й ненавчена молодь, він залишив більш відчутний слід у пам’яті суспільства. Завважило й те, що 29 полеглих урочисто поховали у Києві.

Черкасці були під Крутами

Сучасні дослідження доводять, що втрати склали від 76 до 83 вбитих і поранених студентів та гімназистів. Серед полеглих були й юнаки, які походили з сучасної Черкащини. Тоді загинув Микола Ганкевич 1900 року народження, син священика Георгія Ганкевича з села Вергуни біля Черкас. Навчався в Олександрівській київській гімназії. 1917 року перевівся до восьмої кляси новоствореної Другої київської української гімназії ім. Кирило-Методіївського братства. Поховали юнака у Києві.

Часопис «Літопис Червоної Калини. Журнал історії та побуту», у березневому числі 1937 року помістив спомин д-ра Лонгина Горбачевського про Миколу Ганкевича. Більшовики розстріляли полонених студентів і гімназистів, але тіла страчених покинули напризволяще і їх поховали місцеві селяни. Вони й показали матері могилу гімназиста. Вона не могла впізнати сина, понівеченого катами, але інші гімназисти, які приїхали на перепоховання, впізнали його.
Я читав у архіві КГБ, переданому до Черкаського обласного архіву справу (фонд 5625, справа 1/791) о. Георгія Ганкевича, батька полеглого гімназиста. Священика арештували у Черкасах 7 жовтня 1937 року. З дружиною Марією він переїхав з Вергунів до Черкас і служив другим священиком Пречистенської церкви. Жив по вулиці Чубаря, 16. У справі є заяви свідків. Плановик дротяно-цвяхового заводу Михайло Лебедович показав, що до священика приходили на розмови люди з Вергунів, а його рідня має зв’язки з колишніми петлюрівцями. Серед них Григорій Калішевський з Академії Наук, Василь Химерик – найближчий помічник Симона Петлюри, а зять священика Космина – активний учасник Холодноярського повстання. Обліковець махоркової фабрики Феір Сорокин засвідчив, що після служби у церкві сидів з священиком на лаві і той сказав, що Сталінська конституція спрямована на закабалення селянства і не має жодного правильного пункту. Робітник Іван Зиков чув, як священик закликав людей молитися Богу, відвідувати церкву, приводити до храму дітей. Трійка Київського обласного управління НКВД засудила священика до 10 років позбавлення волі. Додому він не повернувся.
Дослідник Юрій Юзич визначив долі крутян, які усе ж повернулись із поля бою. Серед них теж були черкасці.

Черкасці були під Крутами

Яків Рябокінь-Рогоза-Розанов народився 6 вересня 1895 року у Цибулеві, Монастирищенського району. Він був сотником Армії УНР і в бою під Крутами командував 3-ою сотнею 1-ої Української військової школи. Потім служив старшиною 1-го Українського полку морської піхоти Армії УНР (з 1919 року), у 1920-1921 роках був у 4-ій Київській дивізії й під час першого Зимового походу захворів на тиф. Учасник Другого зимового походу, після якого ще два роки брав участь у партизанській боротьбі проти більшовиків. Помер 12 травня 1937 року і похований на православній частині міського цвинтаря \”Воля\” у Варшаві.

Черкасці були під Крутами

Валентин Отамановський (псевдо\”Золотополець\”) народився 27 січня 1893 року в селі Яблунівка, Смілянського району. Закінчив 5-ту Київську гімназію (1912) із золотою медаллю і вступив на юридичний факультет Київського університету. Співробітник видавництва \”Вернигора\”, співзасновник Пласту в Києві. Був засновником \”Братства самостійників\” (1914), депутатом Центральної Ради. У бою під Крутами був в складі 1-ої Української військової школи ім. Богдана Хмельницького. Зазнав переслідувань від радянської влади. Жив у Харкові (з 1958 року) викладав латину в медичному інституті. Помер у Харкові 10 березня 1964 року і похований на міському кладовищі.

Черкасці були під Крутами
Я знайшов у архівах згадку про уродженця сучасної Черкащини, коменданта 1-ої стрілецької Запорожської дивиізії генерала-хорунжого Гаврила Базильського. Він народився 25 березня 1880 року у селі Соколівка Уманського повіту, був полковником царської армії, командиром Кишинівського полку. У 1917 році перейшов до війська України, воював, був інтернований в Калішу, Польща, де й помер 17 жовтня 1937 року. Про це повідомив часопис «Літопис Червоної Калини. Журнал історії та побуту», у березневому числі 1937 року.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x