Новина із категорії: Володимир Даник, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Ще… у тому столітті!

Ще… у тому столітті!
Володимир Даник, RSS
Дата: 12-02-2018, 10:01.
То що ж таке література взагалі? І поезія зокрема… І чи потрібно сучасній людині, такій стурбованій і такій знервованій, це з’ясовувати?! Мабуть, потрібно. Бо на думку Алли Мамайсур, подвижника на бібліотечній ниві, у літератури… свій об’єм позитиву. Щоправда, мову вона вела у той день не про літературу взагалі, а про творчість конкретного українського письменника зокрема. Письменника нині сущого і активно діючого. І це не дивно, бо і назва творчого вечора, де Алла брала активну участь, була такою – «Незбагненна таїна слова…».
Природно, що у читачів не могло не виникнути питання – а чия ж це таїна слова… така незбагненна?! Хоча відповідь була б очевидна – саме черкаський письменник Іван Дубінін був у центрі уваги і читав написане власноруч. Автор, що встиг «натворити» немало і у ліричному, і у гуморо-сатиричному напрямках! До того ж медик за професією. Спочатку лікар-терапевт, а тепер і… лікар-нарколог. Уявляєте, який це потужний лікувальний фактор! Наприклад, хтось не знає міри у вживанні чогось високоградусного. А тут йому і кажуть – хильнеш зайвини, прийдеш до медичної установи лікуватися… А там – гуморист! Кожен відразу ж замислиться – а чи варто так ризикувати!

Ще одна думка, висловлена письменником жартома на цьому вечорі, думка, яка запам’яталася:
– Іноді я себе перечитую…
Ну, якщо вже автор сам себе перечитує, то читачам усе ж варто щось ним написане – таки прочитати… Щоправда, це не надто вже легка справа, враховуючи надмірну дозованість тиражів письменників українських взагалі, а гумористів зокрема.
Отож Іван Дубінін… Хто він і звідки, і що саме встиг «натворити»?! І які ж саме йому, як кажуть деякі з наших співгромадян, вдалося спекти… блін… літературні млинці?! Ну, млинці дуже різні… Але привабливі на смак!
Народився Іван Дубінін, як він сам це повідомив читачам – ще… у тому столітті. Народився на Донбасі, на Луганщині. А за двадцять років до того, як там запалало, переселився на Черкащину. Ось бачите які вони, поети-пародисти, далекоглядні і передбачливі, яка у них гостра інтуїція – ще ніде нічого, а вони вже діють і розсудливо, і рішуче. Таким би людям не літературні пародії творити, а міністерством оборони керувати б… Ну, не тепер… А до початку відомих подій.

Починав Іван свої літературні пошуки з лірики. Лірики російською мовою. Потім пародії… вже українською мовою… Гумористична проза… Детективні романи… Жартівливі вірші для дітей… А далі – що?! Ну, ви не повірите… знову лірика! Але вже українською…
Знаємо Івана у першу чергу, як гострого, зубастого поета-пародиста. Він і тепер про пародію не забуває. І потужна недавня публікація у журналі «Склянка часу» хороше тому підтвердження.
Оскільки і автор цих рядків полюбляє жанр пародії, то треба сказати, що ми з Іваном обмінялися кількома «компліментами» у цьому жанрі. Згадується такий випадок. Це було років п’ятнадцять тому. У мене мав бути творчий вечір. Телефоную Івану – мовляв, є ідея. Одна з пародій Івана була написана на мій вірш, що є піснею. Отож на вечорі ми з Іваном, дуетом, заспівали цю пісню. Щоправда словами до неї послужив уже не мій вірш, а текст написаної Іваном пародії. Експеримент удався, виконаний новотвір аудиторії сподобався. Навіть була думка звернутися до книги рекордів, щоб уточнити – а чи зміг хтось устругнути щось подібне ще до нас. Але до цього так і не дійшло. Бо творимо не для дешевої слави, а заради вогню натхнення і заради утвердження наших духовних цінностей! А хіба ж ні?!

Магія письменницького слова – це ж велика сила… Особливо коли це автор по-справжньому цікавий читацькій аудиторії, а не якийсь там сіренький за змістом, але галасливо-бюрократично розкручений фігурант літературного процесу!
Мало спекти, м’яко кажучи, непогані на смак літературні млинці! Треба ще їх і елегантно подати. І у цьому поета підтримала дружна команда соратників – поетка Катерина Вербівська, поет Євген Савісько, прозаїк Тетяна Брукс. Іван Дубінін зміг виявити себе і у пісенному жанрі – його колега-медикиня емоційно і яскраво виконала під гітару одну з його пісень. Співали і бібліотекарі. Згадана вище бібліотекиня-подвижник Алла Мамайсур не тільки співала сама, а і зуміла загітувати до себе в дует керівницю бібліотеки-філіалу, де відбувалася творча акція. Але спочатку був потужний психологічний вплив на аудиторію – Алла пояснювала читачам, що і репетицій було мало, і що співати нібито не дуже готові, а потім дует (а далі… і тріо, бо приєднався ще і Євген Савісько!) заспівав так, що – заслухаєшся! І при цьому було важко зрозуміти, хто кому з співачок більше підспівує – підлегла начальниці! Чи навпаки…
Поетичне натхнення – свято для автора… А щоб зробити плоди цього натхнення святом для всіх, потрібні зусилля хоча б кількох людей. І ці зусилля – не були марними!
А далі приведу власний вірш, написаний з легкими іронічними нотками. Вірш про непрості лабіринти творчої долі. Вірш і про Івана Дубініна, і про себе самого, і про багатьох колег-спілчан, талановитих рядових письменницької гвардії. Бо справжньою нашою силою є те, що ми – у єдиному строю!

МЕЛОДІЯ (Іронічне)

Ну, а життя – така мелодія…
Як вам література вироком,
Знайдеться місце для пародії,
Ну та і, певна річ, для лірики!

Хоч будні вам важкими грозами
І зорями мрійливо-ранніми,
Та потім черга вже за прозою,
За детективними романами!

А потім… так, хвилею щирою…
(Що ж зробиш, як така мелодія!)
Сяйливим цвітом… звісно ж… лірика!
Хоч не забута і… пародія.

Теги: черкаси, черкаська область, література, поезія, Володимир Даник, блог

Черкаси наживо

День пухнастих та вусатих. 17 лютого частина Європи відзначаэ День котів. Журналісти познайомили глядачів із колоритними черкаськими чотирилапими.
Після танення снігу деякі черкаські вулиці перетворюються на ставки. На незаасфальтованих ділянках утворюються глибокі ями. Така ситуація виникла й
Поет із Ковалівки ...
Володимир Даник, RSS
Про свято Стрітення ...
Сергій Мошенський, RSS
Пісні чужої війни ...
Владислав Бедринець, RSS
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o