Новина із категорії: Іван Десятніков, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

100 років як минула Велика війна

100 років як минула Велика війна
Іван Десятніков, RSS
Дата: 12-02-2018, 19:32.
Якось зовсім непомітно минула визначна дата у вітчизняній історії. 100 років тому для України закінчилася Перша світова війна. Саме 9 лютого 1918 року у Бресті Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина та Українська Народна Республіка уклали мирну угоду.
Затерта радянською ідеологією в історичній пам'яті громадянською та Великою Вітчизняною чи то пак Другою світовою війнами, Велика війна й досі пересічно сприймається як дуже давня, далека, в якій люди воювали казна за що. Проте, тоді це була величезна трагедія, з численними жертвами та незліченними поламаними долями. Можна погодитися, що того лютневого дня війна для України не завершилася, радше навпаки, вона розгорілася з новою силою, але вже на інших фронтах і проти інших ворогів. Але люди тоді зітхнули з полегшенням. Війна закінчилася!

Україна вийшла з війни задовго до її закінчення – вона тривала ще понад півроку, коли 11 листопада 1918 року у Комп’єнському лісі представники Антанти та Почвірного союзу підписали перемир’я. Цього дня світова спільнота й відзначає закінчення Першої світової війни. У Франції цей день навіть велике свято.
Власне, Україна й не починала тієї війни, бо не мала 1914 року власної державності. Та й 1918 року німці та їх союзники пішли на підписання мирної угоди з новою країною, про яку у Європі мало хто чув і навіть мало хто здогадувався про український національний рух, керуючись власною realpolitik. У країні, затиснутій блокадою, починався голод, а Україна зголошувалася надати хліб і м’ясо в обмін на мир і допомогу проти більшовиків. До того ж угода з українцями стала чудовою нагодою перехопити ініціативу з непоступливими більшовиками, які намагалися укласти мир з Центральними державами у тому ж Бресті. Як знати, якби не перемовини у Бресті та комбінації досвідченої німецької дипломатії, можливо, Центральна Рада так і залишилася на рівні ілюзій про ефемерну «майбутню російську федерацію вільних народів». Бо мирна угода Центральними державами могла бути підписана лише з незалежною державою, а не частиною, нехай і колишньої, але Російської імперії чи то Республіки, яка все ще перебувала з ними у стані війни. Не применшуючи роль української дипломатії, слід визнати, що німці чудово все обставили, уклавши мир з країною, з якою не воювали, звільнивши десятки дивізій і отримавши продовольчі запаси, які дали їй можливість протриматися до кінця року.

Цей мир дав змогу Центральній Раді за допомогою німецьких та австро-угорських військ відновити контроль над територією, на якій вона проголосила УНР. Це відбулося досить швидко, особливо якщо порівняти марш нових союзників з трирічним тупцюванням армій у Карпатах. Зміна злісних ворогів – Німеччини та Австро-Угорщини, на любих друзів, звичайно, не могла минутися легко. Та й досі перебування німецьких та австро-угорських військ 1918 року в Україні у підручниках з історії називається «окупацією». Як на мене, то це те ж саме, що, наприклад, вважати, що радянська армія окупувала протягом 1979-1989 року Афганістан чи американська у 1965-1973 роках Республіку В’єтнам. Німці й австро-угорці перебували в Україні згідно міждержавних домовленостей і були союзниками у війні з Радянською Росією, а не окупантами. Та народ був далекий від таких дипломатичних гамбітів, особливо після того, як німці інспірували у квітні 1918 року державний переворот і проти уряду Скоропадського та його покровителів розгорілася отаманщина.
Михайло Грушевський вважав, що мета вигнання більшовиків з України виправдовувала засіб – запрошення німців. Останній обернувся проти нього самого та ідеї української державності за кордоном. «Міжнародне визнання» УНР у Бресті для країн Антанти нічого не вартувало. Брестський мир та гетьманський переворот 29 квітня 1918 року дали їм підстави вважати Україну маріонетковою державою Німеччини й залишити українців за дверима мирних переговорів після закінчення Першої світової війни. Нажаль, протягом 1919-1920-х років УНР на Заході вже не сприймали серйозно, пам’ятаючи про «зраду» у Бресті й український хліб, який годував німецьких солдат на Західному фронті, на якому все було «без змін». Багато істориків на Заході й досі вважає Україну того часу німецькою «puppet state», розташовуючи її в одному ряду з Королівством Польським, Герцогством Курляндським і Семігальським, Об’єднаним Балтійським герцогством тощо. Та на початку 1918 року кінця-краю війні видно ще не було. То ж не будемо засуджувати наших тогочасних державних мужів «заднім розумом».
1915 року точилися запеклі бої біля гори Маківка в Українських Карпатах. Сьогодні тут височіє меморіал полеглим у тих боях українським січовим стрільцям. У складі австро-угорської армії вони тиждень стримували натиск підрозділів російської імператорської армії. Місцевий патріотизм – то, звичайно, добре, але ніде там немає меморіалу полеглим з іншого боку. А між тим, війська російського Південно-Західного фронту комплектувалися переважно з вихідців з українських губерній Російської імперії. І Росія, і Австро-Угорщина використовували у тій війні українців як людський матеріал, примушуючи класти життя за інтереси імперій, а не своєї нації.
9 лютого 1918 року це закінчилося.

Теги: черкаси, черкаська область,

Черкаси наживо

День пухнастих та вусатих. 17 лютого частина Європи відзначаэ День котів. Журналісти познайомили глядачів із колоритними черкаськими чотирилапими.
Після танення снігу деякі черкаські вулиці перетворюються на ставки. На незаасфальтованих ділянках утворюються глибокі ями. Така ситуація виникла й
Поет із Ковалівки ...
Володимир Даник, RSS
Про свято Стрітення ...
Сергій Мошенський, RSS
Пісні чужої війни ...
Владислав Бедринець, RSS
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o