Отож… приперчено живемо!

Бо і справді так… І приперчено, і «приперчено» живемо! Бо і журнал «Перець»… знаєте ж… відродився. Бо і без перцю, і без «Перця» у житті – таки не обійтися! Оце нещодавно заходжу до супермаркета придбати хліба, а там… не повірите… пакетики з перцем. І до того ж – за меншою ціною! Бо стара ціна… рішуче… червоною пастою… перекреслена, а нова ціна – тією ж пастою! – приведена.
І головне, що ніяких пояснень, чому торгівля на подібний подвиг зважилася – чи керівництво супермаркету вирішило, що українським громадянам надто нудно живеться… перцю, мовляв, не вистачає. Чи перець трохи залежався, і вирішили трохи ціну знизити, щоб товар таки пішов у хід. Бо торгівля – це не тільки високі ціни! Це ще і рух… фінансових потоків. Рух, що не повинен зупинятися. І цей хід і справді ж – спрацював… Заходжу через пару днів, то вже… ні перцю за зниженими цінами, ні знижених цін. Але перець я собі ще у перший день узяв, бо перець – річ потрібна… Бо перець від плину часу не дуже втрачає, як і «Перець»! Бо того ж вечора захожу… ні, не в кав’ярню… в Інтернет, і шукаючи щось у його незглибимих глибинах, раптом натрапляю на сайт, де приведені підшивки старого «Перця».
У життя – своя драматургія… Якщо вже іти на відвертість… між нами драматургами! Щоправда, нічого драматургічного я ще не створив, але було колись… у одній з публікацій перед поданими у ній віршами, представляючи автора цих рядків, чомусь і написали – поет, бард і раптом… драматург. Ну, знаєте… життя – непередбачуване! У п’єсі ж як – висить на стіні рушниця. Висить і не стріляє… А потім несподівано – як бабахне! Отже, відмовлятися від драматургії не варто… Бо все може бути.
А тут ще така придибенція. Зникло світло. А наші електричні «профі» і зовсім не поспішають цю проблему вирішувати. Минає один день, другий… Ну, наприклад, ви знаєте як себе почували первісні люди… уночі… у печері? Не знаєте?! Пропаде світло і у вас – будете добре знати. Отож… уже п’ятниця, 29 грудня! Отож і неприємна думка – це, може, і Новий рік доведеться зустрічати в умовах, коли єдиним джерелом світла буде свіча, що… ну, дуже яскраво палає. І тут дзвіночок по мобільному. Вмикаю і перший, випереджаючи майбутнього співрозмовника, запитую:
– Ви, мабуть, з контори, що займається світлом?!
І відразу ж відповідь:
– Ні, я з контори… що займається гумором!
Виявилося, що зателефонував Юрій Іщенко, головред видання «Перець. Весела республіка» (новий «Перець»!), до того ж – ще й господар «Веселої світлиці» (гумористична сторінка у газеті «Сільські відомості», кожну п’ятницю – море гумору…).
Далі уже ініціативу перехопив співрозмовник:
– А ви бачили, що вас у «Перці» надрукували?! 12-й номер за цей рік…
– Ні… – відповідаю, – ще не бачив. Ще свіженького номера «Перця» не отримав… Бува, що періодику приносять з деякою затримкою…
Ось таке поздоровлення з Новим роком. А свіженький номер «Перця» я таки одержав! І до того ж ще до Нового року… Отож рік Новий була можливість зустріти – і з перцем, і з «Перцем»!
І світло… ну, треба ж… з’явилося. Мабуть, у конторі, що займається світлом, зрозуміли (інтуїція підказала…) що з конторою, яка займається гумором, краще не зв’язуватися. Звичайно ж, зустрічати Новий рік при свічах – романтичніше! Але ж зі світлом… зручніше.
Життя багате на парадокси. Бува, надрукуєшся у Черкасах, черкащани (ну, хто зміг…) прочитають, а в Україні про публікацію може мало хто знати. А бува і навпаки – надрукують у всеукраїнському виданні, а з черкащан (бо і у всеукраїнських видань – тиражі, на жаль, не такі вже і розлогі!) буде усе ж небагато таких, хто прочитав опубліковане. Отож і приводжу тут добірку іронічних мініатюр, надруковану у «Перці». Це добре, коли написане тобою (хай і щось порівняно невелике за об’ємом…) читає вся Україна! Але треба ж, щоб прочитала і Черкащина… А хіба ж ні?!

З ІНТЕРВ’Ю ТЕЛЯТ

А щодо питання – з’їсти вовка…
Потрібна вкрай серйозна підготовка!

З ІНТЕРВ’Ю ЛОМА

– І ще таке вам запитання –
Книга прочитана… остання?!
І вже за мить відповідь Лома:
– «Енциклопедія прийомів»…

ЯКА БЛИСКУЧА

Та жодної фальшивої ноти…
Ну, хто ж у дрібні подробиці лізтиме?!
Яка блискуча акторська робота –
Брехні у виконанні… ролі істини!

ФІЛОСОФСЬКІ РОЗДУМИ МУХИ

Важкі… ну, як не глянь… стежки –
Не так слони, як павуки!

УЧАСНИК

Дід Микита справу знає туго –
Хоч на возі… а учасник руху!

ПРОГРЕС

Це очевидно, як і грам по двісті!
Як і у банці трилітровій – мед…
Прогрес… ну, що ви… не стоїть на місці,
Прогрес все ж – шкандибає уперед!

ПРОВОДИТЬ

То майстер – кажете… Оце якраз!
Але ж проводить… майстер-клас.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x