Отож... приперчено живемо!

Володимир Даник, RSS,
Дата: 2-03-2018, 09:12

Бо і справді так... І приперчено, і «приперчено» живемо! Бо і журнал «Перець»... знаєте ж... відродився. Бо і без перцю, і без «Перця» у житті – таки не обійтися! Оце нещодавно заходжу до супермаркета придбати хліба, а там... не повірите... пакетики з перцем. І до того ж – за меншою ціною! Бо стара ціна... рішуче... червоною пастою... перекреслена, а нова ціна – тією ж пастою! – приведена.
І головне, що ніяких пояснень, чому торгівля на подібний подвиг зважилася – чи керівництво супермаркету вирішило, що українським громадянам надто нудно живеться... перцю, мовляв, не вистачає. Чи перець трохи залежався, і вирішили трохи ціну знизити, щоб товар таки пішов у хід. Бо торгівля – це не тільки високі ціни! Це ще і рух... фінансових потоків. Рух, що не повинен зупинятися. І цей хід і справді ж – спрацював... Заходжу через пару днів, то вже... ні перцю за зниженими цінами, ні знижених цін. Але перець я собі ще у перший день узяв, бо перець – річ потрібна... Бо перець від плину часу не дуже втрачає, як і «Перець»! Бо того ж вечора захожу... ні, не в кав’ярню... в Інтернет, і шукаючи щось у його незглибимих глибинах, раптом натрапляю на сайт, де приведені підшивки старого «Перця».
У життя – своя драматургія... Якщо вже іти на відвертість... між нами драматургами! Щоправда, нічого драматургічного я ще не створив, але було колись... у одній з публікацій перед поданими у ній віршами, представляючи автора цих рядків, чомусь і написали – поет, бард і раптом... драматург. Ну, знаєте... життя – непередбачуване! У п’єсі ж як – висить на стіні рушниця. Висить і не стріляє... А потім несподівано – як бабахне! Отже, відмовлятися від драматургії не варто... Бо все може бути.
А тут ще така придибенція. Зникло світло. А наші електричні «профі» і зовсім не поспішають цю проблему вирішувати. Минає один день, другий... Ну, наприклад, ви знаєте як себе почували первісні люди... уночі... у печері? Не знаєте?! Пропаде світло і у вас – будете добре знати. Отож... уже п’ятниця, 29 грудня! Отож і неприємна думка – це, може, і Новий рік доведеться зустрічати в умовах, коли єдиним джерелом світла буде свіча, що... ну, дуже яскраво палає. І тут дзвіночок по мобільному. Вмикаю і перший, випереджаючи майбутнього співрозмовника, запитую:
– Ви, мабуть, з контори, що займається світлом?!
І відразу ж відповідь:
– Ні, я з контори... що займається гумором!
Виявилося, що зателефонував Юрій Іщенко, головред видання «Перець. Весела республіка» (новий «Перець»!), до того ж – ще й господар «Веселої світлиці» (гумористична сторінка у газеті «Сільські відомості», кожну п’ятницю – море гумору...).
Далі уже ініціативу перехопив співрозмовник:
– А ви бачили, що вас у «Перці» надрукували?! 12-й номер за цей рік...
– Ні... – відповідаю, – ще не бачив. Ще свіженького номера «Перця» не отримав... Бува, що періодику приносять з деякою затримкою...
Ось таке поздоровлення з Новим роком. А свіженький номер «Перця» я таки одержав! І до того ж ще до Нового року... Отож рік Новий була можливість зустріти – і з перцем, і з «Перцем»!
І світло... ну, треба ж... з’явилося. Мабуть, у конторі, що займається світлом, зрозуміли (інтуїція підказала...) що з конторою, яка займається гумором, краще не зв’язуватися. Звичайно ж, зустрічати Новий рік при свічах – романтичніше! Але ж зі світлом… зручніше.
Життя багате на парадокси. Бува, надрукуєшся у Черкасах, черкащани (ну, хто зміг...) прочитають, а в Україні про публікацію може мало хто знати. А бува і навпаки – надрукують у всеукраїнському виданні, а з черкащан (бо і у всеукраїнських видань – тиражі, на жаль, не такі вже і розлогі!) буде усе ж небагато таких, хто прочитав опубліковане. Отож і приводжу тут добірку іронічних мініатюр, надруковану у «Перці». Це добре, коли написане тобою (хай і щось порівняно невелике за об’ємом...) читає вся Україна! Але треба ж, щоб прочитала і Черкащина… А хіба ж ні?!

З ІНТЕРВ’Ю ТЕЛЯТ

А щодо питання – з’їсти вовка...
Потрібна вкрай серйозна підготовка!

З ІНТЕРВ’Ю ЛОМА

– І ще таке вам запитання –
Книга прочитана... остання?!
І вже за мить відповідь Лома:
– «Енциклопедія прийомів»...

ЯКА БЛИСКУЧА

Та жодної фальшивої ноти…
Ну, хто ж у дрібні подробиці лізтиме?!
Яка блискуча акторська робота –
Брехні у виконанні… ролі істини!

ФІЛОСОФСЬКІ РОЗДУМИ МУХИ

Важкі... ну, як не глянь... стежки –
Не так слони, як павуки!

УЧАСНИК

Дід Микита справу знає туго –
Хоч на возі... а учасник руху!

ПРОГРЕС

Це очевидно, як і грам по двісті!
Як і у банці трилітровій – мед...
Прогрес... ну, що ви... не стоїть на місці,
Прогрес все ж – шкандибає уперед!

ПРОВОДИТЬ

То майстер – кажете... Оце якраз!
Але ж проводить... майстер-клас.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода