Аерограми надходили до «Свободи»

Лев Хмельковський, RSS,
Дата: 14-03-2018, 12:27

Коли перед виїздом Українського Народного Союзу з Джерзі-Ситі, Ню-Джерзі, викидали архів «Свободи», я узяв собі на згадку кілька аерограм, які надіслали до редакції читачі газети з Англії. Кіпру, Австрії.
Аерограма − авіопоштове відправлення за зниженим тарифом, а в філателії - особливий вигляд цільної речі. Аерограми можуть випускати поштові відомстваі приватні компанії. Це складений удвічі або вчетверо аркуш паперу, одна сторона якого використовується для адреси, а інша - для листа. Аркуш служить одночасно листом і конвертом.
Перші аерограми з'явились на початку 1920-их років, але особливо поширилися під час Другої світової війни. Заступник директора поштової служби сухопутних військ на Близькому Сході Р. Еванс у 1940 році запропонував військовому міністрові серу Ентоні Ідену під час його візити на Близький Схід ввести в Британській армії легку самоклейку-секретку. Міністр погодився.
1 березня 1941 року почалося пересилання аерограм між Близьким Сходом і Великою Британією за допомогою гідролітаків компанії «ImperialAirways».

Аерограми надходили до «Свободи»


Офіційний термін «аерограма» впровадив Міжнародний поштовий союз на конференції в Брюселі 1952 року. Колекціонування аерограм швидко поширилося в США, Австралії, Японії та інших країнах. В Ню-Йорку діє клюб колекціонерів аерограм.
Про що писали у аерограмах до «Свободи»? Ось послання з Австрії: «11 липня 1963 року померла у Львові д-р Олена Степанів-Дашковичева, народжена 7 грудня 1892 року у Вишнівчику, повіт Перемишляни, колишня хорунжа УСС, відзначена Медалею хоробрости, четар Української Галицької Армії, колшня вчителька гімназії Сестер-Василіянок у Львові. Покійна перебула шість з половиною років на засланні у Воркуті, недалеко від Білого моря».
Ось тривожне повідомлення з Англії 1960 року: «Мій земляк Борис Цибульський з Франції прислав розпачливого листа з проханням допомогти йому в біді. Сталося так, що у зв’язку з приїздом до Франції ката України Хрущова французька поліція мала Цибульського як активного українця в боротьбі проти комунізму вивезти на острів Корсіку. Але Цибульський після підсовєтського життя (син полковника Цибульського) у 48 років став повним інвалідом, тому лікар заборонив везти його літаком на Корсіку і його потягом вивезли до міста Метз, де урядили відпустити його під нагляд поліції додому. Але його здоров’я погіршилося і він опинився у шпиталі, де його щодня відвідував поліцай. Під час перебуванні в шпиталі йому мізерну пенсію не виплачували, бо вона йшла до шпиталя. Платити за кімнату Цибульській не має чим і господар помешкання попередив його, що кімнату винайме іншому. Він просить у мене допомоги, а я й сам такий, хоч маю лише 60 років, але після московського кацета і тяжкої операції не можу заробити на прожиток. Єдине джерело, яке може врятувати Цибульського, це належність за його книжку в книгарні «Свободи». Одначе на його прохання вислати належність за продаж його поезії або повернути книжку завідувач книгарні Петро Постулюк навіть не відповів. Сердечно прошу вплинути на П. Постулюка, щоб він перевів розрахунок з Цибульським за продаж його книжки поезій «Шляхами козацької слави», а решту непроданих повернув».

Аерограми надходили до «Свободи»


Б. Цибульський народився 1911 року в Зінькові на Полтавщині в родині полковника кубанського війська. У роки Другої світової війни переховувався в католицькому монастир, захворів. Займався кобзарством та літературною працею. Помер 3 серпня 1963 року у місті Моранж, Франція. Автор збірок віршів «Моїй Україні» (1958), «Шляхами козацької слави» (1958), повісті «Люди козацького серця» (1950).
Отак філателія не лише відкриває історію пошти, а й долі шановних земляків.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода