Зазвичай люди, які вирощують дома розсаду або захоплюються кімнатними рослинами, найчастіше заповнюють ними горизонтальні площини – підвіконня, столи, полиці. Зрештою, увесь дім поступово перетворюється на таку собі оранжерею. Звісно все це має надзвичайно приємний вигляд. Та, на жаль, нерідко буває так, що за всією цією красою самим господарям житла залишається не надто багато простору. Вирішенням проблеми може стати вертикальний сад.

У нас вертикальний сад, як елемент інтер’єру лише входить у моду, але в Європі він відомий уже давно. Такий спосіб озеленення зародився, а точніше відродився ще в 90-х роках минулого століття, завдяки французькому ботаніку і дизайнеру Патріку Бланку. Адже подібна техніка використовувалася більше.
2 000 років тому під час зведення одного із Семи чудес світу – висячих садів стародавнього Вавилона.
Вертикальні сади поділяють на кілька типів. «Килимові» являють собою текстильне полотно з безліччю кишень. За основу використовують полімерну повсть. Для цього на спеціальну тканину нашивають необхідну кількість кишень. Зробити це можна і за допомогою будівельного степлера. Якщо ви збираєтеся повісити полотно на стіну, то його потрібно прикріпити до будь-якої водонепроникної поверхні, щоб стіна не постраждала від зайвої вологості.
Полив цього рукотворного дива проводиться зверху вручну. Полімерна повсть має капілярну структуру. Вона вбирає воду і проводить її через себе до самого нижнього ряду рослин. Тому знизу обов’язково повинен бути резервуар для збору води. Замість ґрунту, корені рослин загортають у тканину або в кокосове волокно. Поживні речовини організми отримують завдяки розчиненим у воді міндобривам.
«Модульні» сади складаються з невеликих ємностей, кожна з яких являє собою ящик із металу, пластику чи дерева. У них рослини вирощують так, як і в звичайних вазонах. Найпростішим варіантом такого вертикального саду є дерев’яний брус із вкрученими в нього металевими кільцями з товстого дроту. Діаметр кілець має бути таким, щоб у них не провалювалися вазони з квітами. Бруси або прикріплюють до стіни, або для них виготовляються стійкі «ноги».
Для ще одного досить поширеного варіанту «модульного» саду використовують великий дерев’яний піддон. Його ставлять вертикально, з’єднуючи повздовжні планки поперечними. Дерев’яні «кишені», які утворюються таким чином, засипають ґрунтом, у який висаджують рослини.

Оригінальним варіантом модульного саду є «висячий». Для його створення знадобиться пластиковий водостічний жолоб. Розрізаємо його на шматки необхідної довжини. Боки закриваємо дерев’яними або пластиковими «заглушками». (Пластикові приклеюємо, а дерев’яні просто прибиваємо дрібними цвяхами.) По центру ємностей, що утворилися просвердлюємо отвори. Через останні пропускаємо тонкий сталевий трос або ланцюг таким чином, щоб жолоби розташовувалися один над одним у кілька ярусів. Залишилося лише підвісити конструкцію там, де ви хочете її бачити, заповнити щойно створені вазони ґрунтом і висадити рослини.
У вертикальних садах вирощують будь-які рослини, зокрема кімнатні. На кухні можна вирощувати пряні трави і зелень для кулінарних страв. На балконі – яскраві однорічні та багаторічні рослини. Для формування «саду» слід підбирати види з аналогічними умовами утримання. Подумайте про те, якого розміру може досягти та чи інша рослина в дорослому стані. Або ви садитимете тільки низькорослі види, або через певний час пересаджуватимете екземпляри, які дуже розрослися.