17 березня 2018 року в рамках інтерактивної просвітницької платформи у Черкаському обласному художньому музеї на виставці робіт представника харківської школи живопису і графіки Іллі Єфроїмсона (1913-1992) відбулись авторська екскурсія і подіумна дискусія. Виставку графічних робіт Єфроїмсона представлено з нагоди 105-річчя з дня народження митця. Експресивні твори з серій «Спогади про сталінщину», «Україна. 1932-1933» розкривають історичний контекст історії України 20-30-х років ХХ століття. Про це «Нова Доба» дізналася в Черкаському художньому музеї.
Марина Бугеря, старший науковий співробітник музею, випускниця ННІ історії і філософії ЧНУ ім. Б.Хмельницького, запропонувала до обговорення авторську екскурсію «Візуалізація історії України 1920-1930-х років у творах Іллі Єфроїмсона». Екскурсія емоційно і змістовно занурила учасників заходу в ту страшну епоху, коли розкуркулення, Голодомор та репресії були «зоною замовчування», коли радянська людина, живучі в умовах «подвійної біографії», не мала можливості не просто вплинути на ці події, а й навіть висловити ставлення до них. Художник Ілля Єфроїмсон, який належить до цього покоління, зміг лише у 80-х роках ХХ століття відобразити сторінки історії України.
Науковим співробітником було наведено дані про локалізацію і масштаби Голодомору та репресій в України, крізь призму робіт художника показано долі діячів «Розстріляного відродження». Запропонований формат дозволив учасникам заходу стати не просто реципієнтами, а співавторами творчості художника.
Оксана Пушонкова – кандидат філософських наук, вчений секретар музею – актуалізувала проблему формування культури історичної пам’яті на Україні. Людині притаманна «туга за пізнанням минулого» (В.Вжосек), але наскільки є достовірним наше пізнання? Оксана Пушонкова запропонувала до обговорення концепцію французького дослідника Франсуа Артога, який історію розглядає з точки зору «режимів історичності» минулого, теперішнього і майбутнього. Спробували побачити крізь «пастки» цих режимів радянський період історії України та вектори її інтерпретації.
Також Оксана Анатоліївна розглянула художні засоби візуалізації колективних травм, які використані у графічних роботах художника. Ці образи, з одного боку, контрастують з візуальним рядом соцреалістичного оптимізму, а з іншого, – є авторським переосмисленням світу усталених координат радянської епохи, яка власне і сформувала ці «лакуни забуття».
У процесі подіумної дискусії було обговорено причини сучасної кризи історичного мислення, пов’язані як з процесами глобалізації, так і з фальшуванням, замовчуванням, заангажованістю, що характерні, передусім, для радянського періоду історії України. Ці фактори, а також зміна в цілому моделі історичної пам’яті, пояснюють звернення до персонального виміру історії, спогадів очевидців, рефлексії тогочасних подій. Як зауважила одна з учасниць дискусії, такі спогади у своїй повторюваності підтверджують достовірність тих або інших фактів та самі стають фактами історії.
Виставка Іллі Єфроїмсона в музеї триває.
