Карета за викликом: дещо з історії служби швидкої допомоги в Черкасах

Карета за викликом: дещо з історії служби швидкої допомоги в Черкасах

Як відомо, тепер нас обслуговуватимуть парамедики і приїздитимуть вони не до кожного хворого. Ба більше – в основному консультуватимуть телефоном. До речі, колись карета швидкої теж вирушала далеко не на кожен виклик…

На жаль, дані про організацію тут відповідної служби вкрай прісні. Посилаючись на монографію дослідника історії черкаської медицини С. Гончарова “Развитие здравоохранения…” ще 1968 року, констатуємо: “В 1930 году в городе была организована санитарная станция, еще через год открыты станция скорой помощи и зубопротезная лаборатория”. Далі автор зазначає: “В земский период начала зарождаться санитарная служба… Важное значение имел уездный врачебный совет, созданный в 1911 году”. Цілком можливо, хоча це тільки припущення, що перші профільны карети з’явилися в Черкасах при Першій міськлікарні (заснована 1805 року) ще до революції. Адже саме тоді, в період між 1911-1914 роками, вони вже обслуговували населення повітових міст, серед яких Черкаси вважалися чи не найбільшим.

Карета за викликом: дещо з історії служби швидкої допомоги в Черкасах

Тепер нікого не дивує словосполучення “карета швидкої допомоги”, адже зрозуміло, що це традиція: перші медбригади виїжджали на виклики кінними екіпажами. Тому при земських лікарнях були і конюшні, і візники на утриманні. Надання допомоги регламентувалося чіткими правилами: лікарська рада постановила відправлятися в дорогу лише після отримання відповідей на питання – що сталося, де, з ким, хто повідомляє. Про випадок зазвичай повідомлялося пішим порядком, хоча до 1914 року в Черкасах вже існувала телефонна мережа з 320 абонентів. Звісно, що за особливої ситуації власники апаратів, треба сказати – люди дуже заможні, не відмовляли сусідові у дзвінку. Про це відомо в контексті “пожежної” теми, але логічно припустити, що в цій також.

Лікарі мчали в дорогу вдень і вночі як на домашню адресу, так і поза помешкання. Адже правилами приписувалося реагувати на подію, навіть коли вона сталася “на улицах, в театрах, цирках, ресторанах, гостиницах, училищах, казенных и частных конторах, на вокзалах, пароходных пристанях, в ночлежках, магазинах, местах общественных гуляний и проч., а равно в случаях, когда пострадавший вне дома до прибытия кареты станции был перенесен в чужое жилище”. Не їхали до заразних, психічно хворих, білогорячечних. А ще “невиїздними” були “отравления, удушения, тяжелые ранения, сильные ожоги, самоубийства, повреждения, произведенные обвалом потолков, взрывом газа, поражением электротоком”.

Карета за викликом: дещо з історії служби швидкої допомоги в Черкасах

Виїзд – окрема колоритна сцена. На нього, до речі, відводилася 1 хвилина удень і до 3-х уночі, але за відсутності карет, – тобто в Черкасах, напевне, однієї, – у виклику взагалі відмовлялося. Тож поруч з кучером сидів санітар з ліхтарем та дзвоником на зразок старого шкільного, тобто “сиреною”. Всередині карети знаходився лікар, там же були ноші та ящик з медикаментами “на всі випадки”. Десь у губернії, Києві чи Полтаві, доктора станції вже забезпечувалися спецодягом: форменними темно-синіми костюмами, брезентовими плащами та невисокими зручними чобітьми.

Надана допомога була безоплатною. Принаймні, декларувалася як така. “Станция скорой помощи просит не утруждать врачей напрасными предложениями гонорара, которого они ни в коем случае принять не смогут. Санитары и кучера за принятие подачек увольняются немедля со службы”. Але якщо хворого доводилося транспортувати, коштувало це чимало і цілком офіційно. “На содержание и потребности станции” доводилося викласти 10 рублів якщо хворий їхав в супроводі санітара та 15 – з лікарем. Середньомісячеа зарплата робітника залежно від спеціальності та кваліфікації тоді становила 60-80 рублів. Загалом скрізь, де на початку ХХ століття нова медслужба з’явилася, вона утримувалася пожертвами меценатів, атакож відрахуваннями з благодійних акцій: театральних вистав, світських вечорів тощо.

В перші роки радянської влади рятівні станції націоналізували, але не для того, щоб розвивати їх під державним началом. Просто медпоміч мала коней, вози, а подекуди й автомобілі, запас ліків, медінструмент та ще чимало цінного, що могло б знадобитися для “нагальніших потреб”. Реставрація служби у великих містах розпочалася лише через десятиліття, наприкінці 1920-х.

Карета за викликом: дещо з історії служби швидкої допомоги в Черкасах

Довідково
Але було б помилкою датувати появу швидкої допомоги означеним часом. Це неймовірно, але насправді виїздні медики практикували ще… у ХІІ столітті, а їхніми пацієнтами були пілігрими, що прибували їз Європи на Святу Землю. У Єрусалимі зберігся будинок, де сиділи костоправи і травники, допоки черговий паломник не забирав когось з них “на виклик”. У ХVІІІ столітті в Антверпені, Гамбурзі, Парижі виникали товариств, що ставили за мету допомогти постраждалим від усіляких раптових напастей, переважно побитим. Ще років через 100 служба прийшла в Лондон, Нью-Йорк, Відень. А зі столиці Австро-Угорщини – до Львова. Це трапилося задовго до її появи у Києві, і призвелося до того за дуже трагічних обставин: 8 грудня 1881 року у Віденському театрі опери сталася пожежа, в якій погоріло близько 500 людей. Хто не загинув зразу, з опіками і каліцтвами від тисняви лежав на бруківці та молив або про допомогу. Очевидцем трагедії став барон Яромир Мунді, який вже наступного дня почав опікуватися створенням рятувального товариства. 1 травня 1883 року у Відні розпочала діяльність найпотужніша на той час у Європі служба швидкої допомоги з кількох окремих станцій у різних районах міста.
Фото з мережі Інтернет

Карета за викликом: дещо з історії служби швидкої допомоги в Черкасах

Карета за викликом: дещо з історії служби швидкої допомоги в Черкасах

Карета за викликом: дещо з історії служби швидкої допомоги в Черкасах

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x