Точка зору. Надзвичайка в теорії і на практиці

Борис Юхно, RSS,
Дата: 2-04-2018, 11:06

Трагедія в Кемерово несподівано обернулася комедією в Черкасах. Народ взявся перевіряти протипожежний стан ТРЦ. Масово. Будь-хто може переконатися, що гідранти на місці, стрілочки правильно вказують напрямки евакуації, а двері відчиняються від себе. Народ, ти справді віриш, що у випадку надзвичайної ситуації, коли там горить, тут плавиться, а від їдкого диму нема чим дихати й нічого не видно, все це пригадається? Коли поруч десятки або й сотні цієї миті неадекватних співгромадян? Як людина, яка одного разу пережила пожежу в гуртожитку, та й то – не найстрашнішу, запевняю – не пригадається нічого. Тут або як у японців, в яких реакція на надзвичайну ситуацію доведена до рефлекторної, або віра у Всевишнього та професіоналізм вогнеборців.
То що, горіти заживо? Ні. Просто спокійно й послідовно вивчати науку виживання з дитячого садка та щоразу – на новому місці перебування. Проживання, роботи, відпочинку. Хто з нас, змінивши середовище, найперше цікавиться евакуаційними виходами, наявністю поблизу вогнегасника та точно, а не в теорії, знає як ним користуватися? Отож. А ця біганина поверхами «з нагоди», за великим рахунком, до спини. ІМХО. Плюсик у чиюсь звітність, не більше.

Чому у нас не перевіряють стан... Ну хоч би й колектора? Правильно, бо його не видно. А якби в Кемерово під землю пішов автобус з пасажирами, чи перевіряли б тоді? Сумніваюся, це незручно. А так – все просто. Якби сталася пожежа у бані, на м’ясокомбінаті чи пивзаводі – нас би так само водили туди на екскурсії? Знову сумніваюся. А так – все просто.
До речі, про колектор. Останню аварію у нас взагалі не помітили. А між тим – проблема давнішня і болюча. І значно ближча.
14 березня 2009 року – грандіозний провал у 6 метрів глибиною та 8 завшир на вулиці Гоголя, ділянка між Сєдова і Різдвяною. У яму провалився ВАЗ-2105 з чотирма пасажирами. При спробі витягти авто провалився ще й кран. На щастя, минулося без серйозних травм. Ремонтні роботи тривали понад два місяці.
25 березня 2009 року – внаслідок дощів розмило грунт над водогоном на вулиці 30-річчя Перемоги, на одній з головних магістралей міста рух був повністю паралізований.
19 лютого 2010 року – провал біля «Дружби народів» на перехресті бульвару Шевченка і вулиці Хмельницького. «Невеличкий», всього 3 метри вглиб та 4 в діаметрі. За півметра від ями стояв мікроавтобус. Слідом – раптовий провал на перехресті Благовісної і Сєдова.
29 червня, 2011 року – паралельно: підземна аварія на Енгельса і розмив дамби.
23 жовтня 2011 року – «гарячий душ» для ПЗР. Поки машини на Смілянській – 30-річчя Перемоги мило окропом, район сидів без тепла і гарячої води. Лікарні та пологовий будинок – теж.
21 листопада 2011 року – аварія на Чигиринській в районі залізничного переїзду, глибина залягання колектора – 8 метрів. Ну й наслідки відповідні.
27 лютого 2012 року – черговий «привіт із підземелля» на перетині вулиць Гоголя і Хмельницького. «Газова корозія мереж і перенасичення вологими грунтами».
18 березня 2012 року – провалля на розі Гоголя – Університетсьекої. Небезпечні просідання на Луначарського.
20 квітня 2012 року – каналізаційне дежавю на Гоголя, глибина провалля – 2 метри, діаметр – 5 метрів.
17 лютого 2013 року – провал на проїжджій частині вулиці Ватутіна, цього разу про себе нагадав самоплинний колектор...
Ну й так далі. Жодного сезону не минуло без більших чи менших неприємностей в означеному секторі ЖКГ. Остання на сьогодні халепа – провал на перетині вулиць Чорновола й проспекту Хіміків – датована 22 березня. Ця мережа транспортує майже половину міських стоків.
Насамкінець: КП «Черкасиводоканал» обслуговує 280 км каналізаційних мереж, 80 % труб цього кілометражу зношені повністю, термін їхньої експлуатації скінчився щонайменше 15 років тому.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода